пʼятницю, 29 квітня 2011 р.

Травневі вихідні: йдемо в Бібліотеку Біорізноманіття.

"Завантаж  книгу з Інтернету - збережи Дерево" 

     Всіх з травневими святами, що невпинно наближаються, і які  традиційно ознаменовані у нас трудовими подвигами на рідній ниві городництва-садівництва. 
     В перерві між закопуванням в землю бульби та швидкісного втикання всілякого іншого коріння-насіння, або ж якщо дощик весняний зажене Вас в хату, або ж "на сон грядущий": почитайте новини віртуального світу, і зазирніть ось на цю чудову Бібліотеку Біорізноманіття. -Biodiversity Heritage Library (BHL). 46 645 назв  (90 661 томів) унікальних раритетних видань, присвяченими флорі-фауні-Матінці Природі,  дбайливо скановані-організовані-розміщені у ВІЛЬНОМУ ДОСТУПІ  Консорціумом 12 бібліотек природничого спрямування з США та Європи. Серед них бібліотеки природничих музеїв,  ботанічних садків та парків   (зокрема, Гарварду, Міссурі, Нью-Йорку та ін.).  Пошук за автором, назвою, предметом, роком, мовою, мапою... Всіма мовами (більшість - латиною, англійською, але є й кириличні).  Перші книжки в Бібліотеці датовані 1450,  досить багато видань 17-19 століть...
Серед книг, для прикладу, унікальне видання Дарвіна...

















Знайшла кілька книг українською, наприклад:











Презентацію про   Бібліотеку можна знайти тут .  На сайті ж - інформація про найбільш популярні за завантаженнями книжки, останні події партнерів, плани... 
Читайте, насолоджуйтесь, гортайте. 
А повернетесь на роботу після трудових вихідних,  додайте  лінк на цю Бібліотеку до списків  корисних ресурсів, розкажіть про цю Бібліотеку своїм читачам. І Ваша колекція стане більшою майже на 100 тисяч рідкісних томів. А вдячність читачів буде безмежною.
Успіхів!

четвер, 28 квітня 2011 р.

"Якщо Ви маєте садок і бібліотеку, Ви маєте все, що Вам потрібно"

Цей вислів мудрого Цицерона дійшов до нас ще з часів давньоримських. Не знаю, чи знав про цей вислів американець Генрі Гунтінгтон (Huntington), але в історії він залишився власне через цісарський подарунок жителям південної Каліфорнії: Ботанічний сад, мистецька колекція і унікальна бібліотека, яку збирав протягом свого життя, і заповідав розвивати і надалі. Трапилось це в 1919 р., і бібліотека тоді нараховувала десь під 150 тисяч, нині - 6 млн. Отже, нині цей комплекс ("Бібліотека в садочку Чи Садочок навколо БІбліотеки") в Пасадені поблизу Лос-Анжелоса - приватна неприбуткова інституція. Вхід до бібліотеки - безкоштовний, до саду - 15 баксів... В бібліотеку приїздять дослідники з усіх куточків планети. Мені пощастило відвідати цю книгозбірню (і навіть бути на засіданні громадської ради, якій звітується призначений директор). Від бібліотеки захоплює подих: серед раритетів Біблія Гуттенберга, ранні твори Шекспіра, інші "перлини" англо-американської цивілізації, культури, літератури, мистецтва. Минулого року, наприклад, бібліотека "прикупила" листи Ч.Діккенса, на початку цього - прижиттєві видання Галілея...) Унікальні колекції світлин, мап, зображень. Прекрасно організовані можливості для оцифровування.
Ех, добре мати гроші і розвивати цивілізовано свої колекції, доповнювати-заповнювати-плекати ...
        А феномен "Приватна бібліотека", що доступна громаді - здійсненна мрія чи утопія в наших умовах? (Що там в Харкові, будують? )
      Недавно сперечались з якого року рахувати "перекіс" в бібліотечній справі. Я помилилась, певно лише на рік: не з 1917, а все таки з 1918 р. Декрет Совєтів "Про охрану бібліотек та книгосховищ": всі приватні бібліотеки обсягом понад 500 томів підлягають націоналізації! Навіть "охоронна грамота" вчених не дозволяла мати понад 2000 томів...Де ж тут взятися потужним приватним колекціям. І традиціям меценатства. Як думаєте? 
 

середу, 27 квітня 2011 р.

Twitter обрусів: «Близкие по духу»?

Кому цікаво, крім англійської, італійської, корейської, і т.д.,  можете налаштувати тепер  "щебеталку" російською, шпаргалка  тут. 
 І дотепний  пост на дружньому сайті

Українську книжку хочуть купувати в США

Говорила з керівником відповідного відділку в бібліотеці Колумбійського ун-ту... 
Мінятися вони не хочуть:  більше мороки, ніж справи. Натомість готові купувати наші книги у надійного вендора. Донедавна для всіх провідних славянських колекцій тут (вкл. Гарвард)  - це був приватний бізнес св.пам.Ольги Ісаєвич.
Для довідки, річний бюджет Колумбійського ун-ту для придбання українських книжок складає біля 37  тис. доларів. В минулому році на ці кошти  було придбано 927 назв...
Ще кілька бібліотек в США, відомих мені, купують укр.книжки ...в Канаді. 
Невже ніхто з наших продавців книги не хоче освоїти нішу? 

вівторок, 26 квітня 2011 р.

"Нас порахували": DSpace в Україні

DSpace має понад 1000 інсталяцій в 100 країнах світу, що робить його найбільш популярним в світі  ПЗ з відкритим кодом для побудови репозитарію. Щомісяця за останні три роки додається 20-30 нових користувачів цього програмного продукту. 
У повідомленні від Duraspace Foundation  - Україна  серед країн з найбільш активним зростанням впроваджених в 2010 р. DSpace: + 10! 
Рулимо:-) 
 

Перелік наших репозитаріїв 

PS. Дякую ІК за повідомлення!

понеділок, 25 квітня 2011 р.

Українська "Культура" і французька "Gallica": знайди 10 відмінностей

Прочитала щойно  пост на блозі у пані Олі, пораділа за колег, за ініціативу Національної парламентської бібліотеки України у створенні електронної бібліотеки "Культура України". Дуже важливий та  потрібний проект. Ось тільки як важливо було би цю е-бібліотеку  відразу робити на високому професійному рівні, з дотриманням усіх стандартів, скажімо, Світової Цифрової Бібліотеки, або ж таких, як пропонує, наприклад, Цифрова Бібліотека Франції. Як важливо було би, щоби ця бібліотека стала державним проектом!  
        Національна бібліотека Франції теж  повідомила на днях про рішення  оцифрувувати  в найближчі три роки  ще 210 тисяч  книг (власних і бібліотек-партнерів). І не власними  силами, а за допомогою фірми, яка цим займається професійно.  Такий контракт , що підписаний з фірмою Jouve Group,   містить, зокрема такі вимоги до сканів: розрішення  400 DPI, колір,  високі характеристики OCR стандарту, на додачу як мінімум 10% документів будуть представлені в ePub версії, сумісній з е-рідерами... Всі документи будуть представлені в Цифровій бібліотеці Національної Бібліотеки Франції  Gallica. До речі, 3 812 результатів на предметний пошук "Україна", майже в 20 разів більше, ніж поки містить наша "Культура України"... ..
     Що ж,  "ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі", - справедливо говорить прислів'я.Ми  ж поки що "купуємо": скануємо, фотографуємо, дигітизуємо, радіємо з цього:-) Хто на офісному сканері, хто цифровим фотоапаратом, зовсім небагато бібліотек мають прстойну професійну техніку... Мовчу про програмні рішення для створення ЕБ, окрема печальна поки тема...
      Було би добре мати державну програму врешті, чи не так? Було би добре мати кошти, і заплатити за це професіоналам? Було би добре мати нарешті зведений реєстр того, що варто оцифровувати і уникнути дублювання? Було би добре, щоби справа оцифровування культурних цінностей перестала бути аматорством бібліотек чи закликом доброї волі до співпраці, як у випадку з "Культурою України" (лише 4 партнери погодилось, 188 документів, такими темпами куди?) 
      Може у державній програмі "Бібліотека 21" з"явиться така можливість?    
      

неділю, 24 квітня 2011 р.

Ви починаєте репозитарій: як обрати технічну платформу ?


 Якось так трапилось, що однозначним рішенням для вітчизняних прихильників відкритого доступу на етапі "закладки фундаменту" власного репозитарію стають готові програмні рішення з відкритим кодом. Ну, якщо чесно, всі "піонери", я в тому числі:-), теж долучились до утвердження такого рішення, і навіть більше: наполегливо рекомендуючи лише DSpace чи EPrint (лише побіжно згадуючи, що є ще низка "безкоштовних" продуктів). Звичайно, на перший погляд, вигоди очевидні, найголовніша - БЕЗ-КОШ-ТОВ-НО!, без будь-яких витрат і ліцензій.

           Насправді, рекомендують наші колеги тут і тут, є як мінімум кілька шляхів (та їх варіацій):

1. Ви будуєте репозитарій на власній (розробленій Вашою інституцією) платформі
2.Інсталюєте базовий варіант ПЗ з відкритим кодом (і або допрацьовуєте-добудовуєте згідно Ваших потреб, або тішитесь тим, що є (що роблять більшість:-), тим більше що українські локалізації і на DSpace, і на EPrint, і ,здається, на Fedory та Greenstone (ІПС НАНУ?) готові.
3. Будуєте репозитарій на комерційній платформі (наприклад, Digitool від ExLibris)
4. Віддаєте Ваш репозитарій на аутсорсинг - ним від Вашого імені займаються професіонали повністю або лише через хостинг.
            А тепер трохи про переваги і недоліки кожного з варіантів.

1. Ви повністю контролюєте всі потреби і рішення. "Проти": Вам потрібні постійні кадрові та технічні ресурси для оновлення, забезпечення довготривалої підтримки та модернізації тощо. Загальне враження: сміливе рішення, але непопулярне.

2. "За": практично готове рішення. Регулярні оновлення. Швидкий сетап. Безкоштовно (або умовно безкоштовно, бо Вам потрібні витрати на утримання персоналу - технічного та бібліотечного, адміністрування, оновлення тощо. Ці витрати залежать, здебільшого, від кваліфікації Ваших місцевих фахівців. Про вартість репозитарію ми з вами трохи вже говорили). "Проти":нема контролю за новими "поліпшеннями", при апгрейдах може потребуватися повторне налаштування. Допомога: Розробники ПЗ пропонують сервіси підтримки, купа форумів, де можна отримати допомогу чи консультацію тощо. Загальне враження: Наразі найбільш популярне рішення.


3 і 4 варіанти практично схожі

3. Комерційний продукт на Вашій базі: звичайно, якісне рішення, але інсталяція, допрацювання, супровід, апгрейди - "любой каприз" - "за Ваши деньги"!

4. Фактично те ж саме + можливий зовнішній хостинг. За: теж готове і налаштоване рішення, можливо з кращим функціоналом, регулярними апгрейдами, потребує мінімального кадрового супроводу з Вашого боку. Вам не потрібно утримувати кадри, які мають спеціальні знання, не потрібно будувати систему управління інфраструктурою, думати про масштабованість і гнучкість. Все зроблять професіонали. Аналіз витрат свідчить, що такий підхід більш рентабельний, ніж "поратися власноруч". Проти: вартість, немає контролю за покращеннями, проблеми безпеки. Загальне враження: Популярність за кордоном - зростаюча. Люди рахують "гроші", і все частіше вирішують, що дешевше заплатити комусь, ніж тримати постійний штат супроводу у себе. У нас не знаю не тільки жодного такого прикладу, але і "поглядів" у цей бік. Портал "Наукова періодика України" до розгляду тут не беру, це окремий приклад, і окрема політика побудови. Про зарубіжний досвід у хостингу збереження журналів ми з вами теж вже говорили.
        В цілому, наші репозитарії "коштують" набагато менше, ніж у наших колег, і часто тримаються на ентузіазмі зацікавлених та небайдужих.

Поки що. Але час іде.

Так що "думайте сами, решайте сами, иметь или не иметь".

суботу, 23 квітня 2011 р.

Посилання і цитування легко відстежити в проекті SSRN's CITEREADER

Cеред "закидів" противників репозитаріїв лунають  і такі: "Набір сервісів репозитаріїв нічим особливим не відрізняєтся. У видавців є сервіси відслідковування (а отже, аналізу) цитування (наприклад, Crossref, чи Web of Knowledge, чи Scopus), а у репозитаріїв - нема" . 

      Останнє твердження - не зовсім істинне. Взяти  хоча б іспанську Recolecta, Bielefeld Academic Search Engine, OAIster,  і от тепер - SSRN: Електронна бібліотека Дослідницької Мережі Соціальних Наук (SSRN). Відомий  ресурс, адже тут сьогодні  зібрано 270 459 повних текстів та 334 тис. рефератів публікацій в галузі соціальних наук  від понад 158 тис. авторів - науковців.
Статистика завантажень - вражаюча: всього понад 44 мільйони, в т.ч. майже 9 млн. за останні 12 місяців,  813,786 - за останні 30 днів.
Недавно Мережа оголосила про новий проект  - CITEREADER™ REFERENCE AND CITATION PROJECT:  понад 6.7 млн. посилань з  182,000 публікацій та понад 4,2 млн. цитувань в бібліотеці  SSRN (відповідно на  REFERENCES tab  та  CITATIONS tab). Такий унікальний довідковий апарат дозволяє дослідникам охопити все коло джерел, повернутися до необхідних через resolved links (до речі, хто знає українcький відповідник терміну ? я пишу резолвер, але підозрюю,що..). 
І ще одна чудова, як на мене річ,  на головній сторінці зверніть увагу на винесену статистику: "Топ авторів", "Топ інституцій", "Топ статей". Крім того, що це цікаво і веде до найпопулярніших робіт (наприклад, стаття "Що таке шлюб" зібрала 29,095 завантажень:-), це можливо і спосіб промоції? Амбітність дослідника, який хоче визнання -благородна річ, чи не так? Може зробимо на своїх репозитаріях  подібній сервіс "Топ робіт"? 

Джерело



Вітаємо Її Величність Книгу

    "Слушайте, книги, а вы знаете, что вас больше, чем людей? Если бы все люди исчезли, вы могли бы населять землю и были бы точно такими же, как люди. Среди вас есть добрые и честные, мудрые, много знающие, а также легкомысленные пустышки, скептики, сумасшедшие, убийцы, растлители, дети, унылые проповедники, самодовольные дураки и полуохрипшие крикуны с воспаленными глазами. И вы бы не знали, зачем вы. В самом деле, зачем вы? "
                                                      (Аркадий и Борис СТРУГАЦКИЕ. Улитка на склоне)
 
Вітаємо Її Величність Книгу: сьогодні Всесвітній День Книги та авторського права.

пʼятницю, 22 квітня 2011 р.

Дикий Захід 2.0

Така ось книжка трапилась "Дикий Захід 2.0: Як захистити та відновити Вашу он-лайн репутацію" (“Wild West 2.0: How to Protect and Restore Your Online Reputation on the Untamed Social Frontier” by Fertik, Michael and Thompson, David. New York, 2010. Автори - засновники "першої в світі кампанії по приватності в мережі та управлінню онлайновою репутацією" -  Reputation Defender

Головна ідея - вміти презентувати себе в онлайн. Віртуальне життя - як на дикому заході, без законів та культури (оце ми не погоджуємось, хоча...).  Інтернет-інформація може вплинути на Вашу репутацію і навіть кар'єру.  Крім загальних міркувань ( "не цвірінькати" зайвого), такі, наприклад: якщо шукаєте нову роботу ( розлучаєтесь )  почистіть або видаліть зовсім (?) Ваші профілі на Facebook, Twitter та ін.,  коменти на блогах чи форумах, погугліть до чого веде Ваше прізвище, перегляньте фото, які Ви виклали на  Flickr (або фото з Вами, які хтось виклав), те ж саме з  відео на які Ви публікуєте в мережі, Ваші "мандрівки" на відповідних сервісах ("познач країну "тощо,) коменти, в яких пишуть ПРО ВАС в соцмережах чи блогах/форумах. Навіть те що Ви пишете е-поштою чи при обміні миттєвими повідомленнями, може бути скопійовано і використано проти Вас.. 
     Так виглядає, що мовчання - золото? І тоді про вас напишуть : "В связях, порочащих его, замечен не был":-)
 

четвер, 21 квітня 2011 р.

Мій перший ювілей

   Нині, 21 квітня -  4 місяці моєму блогу (вітання приймаються:-). Експеримент завершується? За тиждень - додому, а там, боюсь, не до блогу...    Як все починалось? Вчити інших веб 2.0. і не спробувати самому все, це гріх:-) Отже, хто читав (правда, з іншого мого блогу) це було так: "Блог та перший запис тут створено 21 грудня 2010 р., 21/12 – гарне число, чи не так?...  Найкоротший день  року переріс  в довгуууу ніч. І я, директорка Могилянської книгозбірні, закинута добровільним Фулбрайтівським відлученням від рідної Бібліотеки за океан вирішила: Все, без власного блогу Могилянській книгозбірні більше просто непристойно існувати надалі:-) Отже, зимовий вечір в тихій хатці на 65-й вулиці Мангетенну, трохи енергетики Нью Йорку, трохи чаклунства (блог, як відомо створити не просто, а дуже просто!), і ми в бібліоблогосфері!". 

Ну що ж, "Могилянська Бібліотекарко": 142 пости,  46 "прихильників", 14688 переглядів (власні відключила відразу), з них 10807 - з України (дякую, колеги!), але ще десятки три-чотири країн (750-Росія, 124 - Франція, 95-Німеччина, 85- Бразилія (?), 69 - Канада і т.д. Thanks a lot, dear colleagues! ( з географії сама дивуюсь:-) Я не знаю, чи це гарна статистика, чи не дуже, але не це головне, правда ж? Навіть, якщо  мої пости були корисні і цікаво хоч кільком  колегам, я втішуся. Серед найпопулярніших постів - не ті, на які я сподівалась. Теми наукових комунікацій  збирають набагато менше коментарів, а то й нульові (аж опускались руки, чи продовжувати, але зазирну в статистику - "читають" все ж), ніж "рекламно-розважальні" пости, чи загальні роздуми "за жизнь":-) Але, це теж цікаво! Вносить особливу різноманітність у сірі заумні будні :-)  Особлива подяка Пану Бібліотекарю: через Ваш блог до мене "заходять" найчастіше (після лінку з сайту бібліотеки, але перед FB!). Ну, і , звичайно за приємність активного спілкування-обговорення!  Що ще? Да,  вітання конкурсу блогів і поцілунок Томенка мені обіцяли передати після повернення:-) 

Спасибі всім,хто приєднався до обговорень, коментував, дискутував, ЧИТАВ мої твори! Чесно признаюсь тепер, задуманий експеримент затягнув. Змінилась навіть  послідовність "життя в онлайні": корпоративна пошта, БЛОГ - коменти,  і вже тоді приватна пошта і "Укр.правда", і вже тоді - робота. Ну і посеред дня-вечора-ночі як трапляється:-) позазирати, і до себе, і до колег по бібліоблогосфери:-)  

Так що, сподіваюсь, доведеться вам терпіти мене і надалі:-), не обіцяю, правда щоденних постів, але спробую залишатися цікавою  і потрібною! Всім спасибі! 

середу, 20 квітня 2011 р.

"Если станет скучно Вам, поезжайте в Амстердам!"

Хто ще не бачив Публічну Бібліотеку Амстердаму? Рекомендую!   Будівля, правда, коштувала 70 млн. євро, і 25 млн. тепер щороку для підтримки... Але ж  парковка для роверів і ф-но в холі не для інтер'єру! вже не кажучи про ці милі з книжками і т.п.  Борхес був правий: "Рай схожий на Бібліотеку". :-) 
Другий шок за кілька останніх днів, перший від фоторепортажу "Оттенки серого" про Російську молодіжну бібліотеку    
А взагалі супер, що такі бібліотеки нині з"являються, і руйнують стереотипи. Хоч і сумно трохи, що все ще не у нас...

вівторок, 19 квітня 2011 р.

Що зберігати в Репозитарії?

Ось така сентенція нині вибудувалась:-). Що я забула, підкажіть! З чим не згодні? 
Види документів, які зберігають в репозитаріях. Залежить від місії та політики репозитарію (інституції). Це можуть бути будь-які оцифровані об’єкти наукової, освітньої, адміністративної, культурної діяльності окремого дослідника, інституції чи галузі. Хоча найчастіше репозитарії асоціюють лише з науковими доробками.  До репозитарію розміщують як нерецензовані недруковані матеріали (препринти, здебільшого авторські рукописи завершених і поданих до журналу статей), так і будь-які постпринти: передусім, рецензовані надруковані в журналах наукові статті, дисертації чи тези дисертацій, е-книги чи розділи книг, звіти, матеріали конференцій та інша т. зв. "сіра" література. Також  презентації, будь-які зображення та мультимедійні матеріали, аудіо- та відео файли, комп'ютерні програми, веб-сторінки, набори даних, навчальні об’єкти, університетські видання (газети, бюлетені, стрічки новин тощо),  протоколи досліджень, грантові аплікації чи звіти проектів, статистичні дані, навчальні матеріали (окремі лекції, е-портфоліо, описи чи програми курсів, методичні рекомендації тощо),  студентські роботи (курсові, дипломні тощо), блоги інституції тощо. 

"Фотограф щелкает, и птичка вылетает" або Один день з життя Бібліотеки

        Давним - давно це було. А може і не зовсім давно, а може і зовсім недавно.  В одному місті чи селі була собі Бібліотека. Люди любили її за цікаві книжки, добрі справи, щирих працівників. Одного дня.... 
       Ось так може починатися історія "Один день з життя Вашої Бібліотеки".  
        Так, як це роблять наші американські колеги:  Є така бібліотечна "забава" у бібліотек, США а Американська Бібліотечна Асоціація це всіляко вітає і підтримує:  Library Snapshot day.
Якщо перекладати дослівно, то snap-shot - постріл навскидку. У фотографії використовують для моментального знімку.  Ну, а образно кажучи:  фіксування чогось за короткий термін. Ось такий собі огляд одного дня з життя Бібліотеки придумали наші заокеанські колеги. Зафіксувати та розповісти світові, що приніс один звичайнісінький день конкретної бібліотеки: скільки книжок за цей день взяли користувачі? скільки переглянули журналів? Скільком бібліотека допомогла у пошуках роботи?  У виконанні домашніх завдань?  Скільки книжок додалось до колекції?  Скільки записів до каталогу? Скільки довідок виконано? Яка статистика сайту? і т.д. Все що трапилось за один день - у вигляді тексту (історій), ілюстрованого світлинами.  Ось така статистично-світлинно ілюстрована розповідь, на думку колег, допоможе громаді краще усвідомити, чим  живе бібліотека, що повсякчас робить, чим допомагає.  Адже користувачі наші часто не уявляють, який складний бібліотечний механізм, скільки технологічно коліщаток-ліщаток має крутитися задля того, щоб отримати-опрацювати-видати користувачеві книгу і т.д. Ну, а чиновники і поготів... Результати (історії - світлини) широко оприлюднюються, викладаються на сайт, фото - на Flickr, відео - на YouTube  і тд.  А ще пропонується попросити час у місцевих ЗМІ і викласти  свої "історії"  там. Як результат - підвищення престижу Бібліотеки в громаді та суспільстві!
Ну, якщо чесно, мені здалось, що  американські бібліотеки до такого дня "готуються", включають в "порядок денний" (крім буденних справ)  щось незвичне. Наприклад, Вашингтонська Державна бібліотека виклала історію про свій "один день",  які вона провела в тюрмах та психіатричних лікарнях, вірніше в бібліотеках цих закладів, проводячи там різні заходи  (хто здатен повторити цей досвід в наших реаліях? і чи є бібліотеки в наших шпиталях?) . 
 А що, здається цікавий хід: "моментальний знімок" - зріз щоденної роботи книгозбірні. Може  спробуємо?  А УБА нас підтримає!  

А приклади американських бібліотек - тут  

понеділок, 18 квітня 2011 р.

Важлива заява від IFLA: Відкритий доступ - стратегічна ціль

Міжнародна Федерація Бібліотечних Асоціацій  та Інституцій (IFLA) 15 квітня виступила з  важливою заявою з приводу Відкритого Доступу
Основні тези Заяви: 
IFLA буде сприяти відкритому доступу .... Оскільки рейтинг та  обсяги дослідницьких публікацій в різних формах швидко зростають, поточна модель  наукової комунікації через передплату наукових журналів є все менш ефективною та менш стабільною, що ускладнює роботу  науковців в інтересах світової наукової спільноти.... Навіть найкраще забезпечена наукова бібліотека не може дозволити собі купити усі  матеріали, запитувані викладачами та студентами. Дана ситуація є ще більш критичною  для бібліотек невеликих коледжів та університетів і в значній мірі вона стосується бібліотек (з обмеженим бюджетом чи взагалі без нього)  країн, що розвиваються..... Автори стурбовані, тому що їхню роботу не можуть оцінити колеги, її не можна побачити , вони не можуть отримати світове визнання, якого прагнуть.  І часто вони як і раніше, без особливої необхідності, передають  (видавництвам - Т.Я.) авторські права, що обмежує використання (і повторне використання в тому числі ) їхніх праць. Читачі не можуть отримати доступ до всієї наукової літератури, якої  вони потребують, і, отже, їхня науково-дослідна діяльність стає менш ефективною .... IFLA буде працювати зі світовими організаціями і форумами, такими як : ООН, ЮНЕСКО, ВООЗ, ВОІВ, Світовий саміт з питань інформаційного суспільства та ін. у справі популяризації та промоції Відкритого Доступу  до результатів досліджень, фінансованих державою, наукових досліджень, освітніх ресурсів і культурної спадщини ....IFLA  буде встановлювати партнерські відносини і надавати підтримку організаціям, програмам, ініціативам та послугам, які просувають  Відкритий Доступ. Це зокрема : SPARC (США / Європа / Японія), COAR, OASPA, Bioline International & DOAJ,.... Відкритий Доступ є ключовим у Стратегічному плані IFLA на  2010-2015... IFLA  буде надавати консультації  асоціаціям-членам  стосовно: [1] просування Відкритого  Доступу в національній політиці; [2] стимулювання бібліотек-членів федерації у запровадженні  Відкритого Доступу в своїх спільнотах, і вживанні заходів щодо збільшення впливу Відкритого Доступу; [3] збагачення місцевих і національних інформаційних інфраструктур з метою стимулювання Відкритого Доступу; [4] допомоги  в роботі  із запровадження національної політики щодо Відкритого Доступу до знань, а також у роботі фінансованих державою наукових досліджень та збереження  культурної спадщини; [5] підтримки організацій, програм, ініціатив та послуг, які працюють на просування Відкритого Доступу. Спільно з партнерами,такими  як SPARC, EIFL та LIBER, IFLA  буде також надавати бібліотекам - членам асоціації матеріали з інформаційної підтримки та практичні настанови у відповідності з рекомендаціями ... . IFLA розроблятиме також план, який визначатиме конкретні  кроки для переведення  у відкритий доступ всіх власних публікацій ."

Як відомо, це не перша заява авторитетної професійної спільноти, першу Декларацію  ще 2003 р. можна знайти тут
 

VuDL та VuFind: дивимось, вивчаємо, застосовуємо

    Поповнення в "полку" програмного забезпечення з відкритим кодом для створення цифрових колекцій  (електронних бібліотек та  репозитаріїв). Бібліотека Villanova University (Філадельфія, США) оголосила про свій новий продукт  VuDL і стверджує, що з VuDL Ви можете зберігати Вашу цифрову колекцію та легко нею управляти. Кому цікаво, зазирніть.
     До речі, ще один продукт цієї бібліотеки - теж безкоштовний VuFind  використовується в 12 країнах світу,  включаючи Національну бібліотеку Австралії та Лондонську  Школу Економіки. ПЗ дозволяє побудувати пошуковий портал  по всіх ресурсах, які пропонує бібліотека (включаючи е-каталог, репозитарій, електронну бібліотеку, бібліографічні ресурси і т.д. Ніхто не дивився на цю програмку впритул? Виглядає досить цікаво...  


Джерело

суботу, 16 квітня 2011 р.

"Перемен, мы ждем перемен": 10 принципів чи 5 законів

"Все має змінитися для того, щоб все лишилось як було"  
                                (Дж.Лампедуза) 
     
      На одному  дружньому блозі, (який чомусь наче лише про "события на 3-м этаже" однієї поважної ОУНБ), нині з"явилась незаперечна, хоч і анонімна (Автора! Автора!) рекомендація "10 принципов, которые нужно знать, чтобы работать в библиотеке". 
     Що ж, таких "рецептів"професійної майстерності  немало було у всі часи, і кожному є що сказати. З чимось із запропонованого Третім Поверхом погоджуюсь, з чимось категорично ні: наприклад, про здатність до змін як основну рису бібліотекаря... А як же Любов до Книги? Повага до Читача? До традицій? І як саме  бібліотекар "должен быть готов активно бороться с отжившими методами работы", і хто знає, що таке "отжившие методы"? І які саме 40 спеціалізацій пропонується виконувати бібліотекарю ("швец-жнец-на дуде игрец-в хоре певец" і т.д., це ясно, що ще?:-) 
... Колись (вже 80 років тому!)  індійський вчений Ш. Ранганатан сформулював 5 основних законів бібліотечної справи: 
  1. Книги — для того, щоб ними користуватися.
  2. Кожному читачу - відповідну для нього книгу.
  3. Кожна книжка має свого читача.
  4. Бережіть час читача.
  5. Бібліотека — живий організм, що розвивається.
 Як на мене, класика. Хоч час,технології, нові віяння вносять ДОПОВНЕННЯ в кожен з цих законів (кожному користувачеві - свій РЕСУРС!) , основне лишається  незмінним. Філософія  нашої справи: Книга (в усіх поняттях документу), читач та бібліотека. Тож зберігаємо традиції чи будемо активно змінюватися?

Джерело: Ranganathan, Shiyali Ramamrita. Five laws of library science. Madras: Madras Library Association, 1931.
Раджу почитати ще статтю В.Копанєвої

пʼятницю, 15 квітня 2011 р.

"Він в дитинстві не читав книжки": Конкурс демотиваторів від "Грані-Т"

Любить Україна конкурси:-). На цей раз від видавництва "Грані-Т". "Проявіть свій креатив і отримайте чудесні призи!",- запрошує просунуте в-во через власну сторінку на Facebook
Умови конкурсу:
Крок 1: Створи свій власний демотиватор на тему «Він в дитинстві не читав книги видавництва «Грані-Т» (текст може бути довільним, головне, щоб суть була та ж).
Крок 2: .Завантаж його собі на стіну та на стіну видавництва «Грані-Т» у Facebook.
Крок 3: Отримай like («подобається») від своїх друзів.
Крок 4: Отримуй подарунки))))
 

      Ну що ж, "все чудесатее и чудесатее:-)". Таланти, вперед! 
      PS. Про нові "конкурси пожежників":-): ідеї "Він не читав книжок", "Вона не ходила в  бібліотеку", "Вони невчасно здали книжки":-)  

середу, 13 квітня 2011 р.

Egoboo Відкритого Доступу разом з "Ми знаємо більше!"

Такий заклик пролунав нещодавно  від громадської мережевої організації "Ми знаємо більше разом" (Weknowmore.org) ("Менеджмент знань та соціальні медіа для окремих осіб, мереж та організацій"). В тексті декларації основні ідеї щодо відкритого доступу та його впливу на розвиток не лише науки, але й інформаційної інфраструктури та економіки різних країн. Згадується в тексті кілька важливий документів, зокрема Декларація про ВД від  OECD (ORGANISATION FOR ECONOMIC CO-OPERATION AND DEVELOPMENT) 2006 р. Окремий витяг,здається, не друкувався у нас, вважаю варто дати повністю:
 "Чому уряди  мають  приймати систему  Відкритого Доступу?
•       Вони забезпечують доступ до навчання  для кожного....,  розширюють можливості отримання вищої освіти.
•       Система ВД є ефективним шляхом для підтримки навчання протягом життя.... •       ... сполучення формальних та неформальних систем навчання.

Чому інституціям слід застосовувати систему ВД?
•       Основним альтруїстичним аргументом є те, що  обмін знаннями є гарним продовженням академічних традицій і є дуже ефективним
•       Освітні інституції ( ті, які на державному фінансуванні) мають використовувати гроші платників податків,  дозволяючи  вільний обмін та повторне використання ресурсів
•       Якість може бути покращена , а ціна на розробку контенту зменшена за рахунок обміну та повторного використання
•       Для зв’язків з громадськістю даної інституції є корисним  впровадження проекту OER як наочного прикладу  залучення нових студентів.
•       Оскільки конкурентоспроможність інституцій зростає, то  виникає потреба шукати нові моделі покриття витрат.
•       Відкритий обмін  пришвидшить розвиток нових навчальних ресурсів, стимулюватиме внутрішній розвиток інституції, впровадження інновацій та повторне використання ресурсів. Це також допоможе інституції робити якісні описи матеріалів та покращить їх зовнішнє та внутрішнє використання.
Подальша мотивація для інституцій, що використовують систему дистанційного навчання...

Чому Вам варто застосувати систему ВД?
•       Альтруїстична мотивація розповсюдження (як і для інституцій), як традиційна академічна цінність
•        Персональна не грошова винагорода: визнання, публічність, гарна репутація у відкритій  спільноті (визнання за волонтерську діяльність ) . (так зване «egoboo»)  -(розмовний термін: задоволення від суспільного визнання за волонтерську роботу - Т.Я.)
•       Вільний обмін задовольнить економічні та комерційні потреби, стане одним зі шляхів до публічності, допоможе швидше вийти на ринок та отримати усі переваги першопрохідця .
•      Не варто намагатись прикладати зусиль, щоб ресурси були закритими. Якщо вони є цінними для когось, то ними варто вільно поділитись".

В зверненні також нагадування про можливість підтримати петицію на користь ВД:
та за бажанням отримати на Вашу роботу ліцензію Creative Commons License here.

Для можливого використання при розробці власних політик ВД. Успіхів! 

вівторок, 12 квітня 2011 р.

Скільки коштує репозитарій?

    Пам"ятаєте давній радянський анекдот про хокейний турнір:  "Коментатор постійно говорив "Канадские профессионалы", у відповідь аж просилось "наши любители".
   До питання про розвиток репозитаріїв в Україні:  справді дійсно виглядаємо поки що любителями, фанатами-ентузіастами, фактично без особливих  ресурсів піднімаючи-освоюючи цілину цифрових наукових комунікацій, часто-густо  "не благодаря, а вопреки". 
А як "у них"?
 Знайшла інформацію про ресурси, необхідні для запуску та підтримки репозитаріїв. 
Не хотіла залякувати наших репозитарщиків, але для загального розуміння (а комусь і до захисту бюджетів чи перегляду штатних розкладів!)  все ж корисно, викладаю:
Отже, для стартапу знаменитого репозитарію Массачусетського Інституту Технологій (MIT, US) знадобилось "всього" ...1,8 млн.доларів (грантових) + 3 повних посади + 400 тис.доларів для обладнання. Отже, 2,4-2,5 млн. доларів на старт + щорічно 285 тис. на підтримку, з них 225 тис. на оплату праці... Оце "по-взрослому"... Ок, зате маємо DSpace і гарний репозитарій як модель. 
Візьмемо якийсь європейський приклад: репозитарій Національного університету Ірландії:  20 тис.євро на стартапі + 30 тис. щорічно на підтримку. 
Ще кілька: Queens QSpace CARL Canada: 52065 кан.доларів на запуск, і щорічно 50 тис. на підтримку оплата праці).
SHERPA UK - 3900 фунтів ст. на стартап + 33900 (майже в 10 р.більше!) на підтримку (оновлення заліза і софту, оплата праці). 
Звичайно, вартість залежить від багатьох чинників і амбіцій інституції в т.ч. Ми пам"ятаємо, що для репозитарію, здебільшого, використовуємо ПЗ з відкритим кодом (безкоштовне), але сервер, оплата праці IT-фахівців та менеджерів репозитарію - дійсно треба порахувати. Найменше, вважає  авторка статті, відома дослідниця відкритого доступу Алма Свон: кілька тисяч євро.
В середньому, пісумовує Алма Свон, "домашній" (своїми силами) репозитарій потребуватиме 9 250 Євро і 1,5 повних штатних посади.  Якщо будувати репозитарій у себе, але  із залученням сторонніх фахівців - 7 000 Євро. І якщо повний аутсорсинг - 38 000 Євро.
     Давайте спробуємо порахувати наші реалії. Умови задачі: університет (інституція) виділяє сервер (місце на сервері). Якщо ні - рахуємо вартість заліза. Беремо безкоштовний FOSS. Інсталяція DSpace, наприклад, може займати від кількох днів (досвідчений фахівець) до кількох місяців (якщо це нова для нього річ зовсім + він займається ще чимось), отже множимо час на наші зарплати. Оплата праці менеджерів: здебільшого на стартапі це справа керівників бібліотек, які виділяють для цього лише частину часу, часто поза своїми основними обов'язками. Оплату юриста фактично не включаємо, ділимось запропонованою ліцензійною угодою, втім на розсуд інституції. А от вже на підтримці - так, потрібно утримувати працівника (працівників) (залежить від сервісів, обсягів, темпів розвитку репозитарію): технічна та організаційна підтримка, створення метаданих,  перевірка авторських прав тощо. При всіх розкладах і наших зарплатах середня вартість і стартапу, і щорічного розвитку  у мене вийшла набагато нижче європейської, вже не кажучи про американську... Хтось поділиться своїми фінансовими викладами-міркуваннями? 
А поки, вітання всім першим 27 репозитаріям України, які не злякалися труднощів, і не чекали на мільйонні чи тисячні гранти! Успіхів всім, хто лише думає з чого почати, вперед! Per aspera ad astra!     

Джерело: Driver's Guide to European Repositories : Five Studies of Important Digital Repository Related Issues and Good Practices.-Amsterdam, , NLD: Amsterdam University Press, 2008.
   

In blogo veritas

Вау! Визначено переможців конкурсу бібліотечних блоґів України «Зірки бібліотечної блоґосфери». (Спасибі, ПБ, за новину, а то я в своєму екзилі...:-)
Вітання всім колегам-блоґерам! Натхнення! Нових цікавих постів і бурхливих дискусій, де народжується істина:-)! Нових прихильників і  друзів (анонімних і не дуже, оптимістів і не дуже, з почуттям гумору і не дуже і т.п)  - в блогосфері як і в житті цікаві несподівані повороти:-) Най бібліотечна Муза надихає всіх на нові звершення і у віртуалі, і в реалі! 

PS. І дякую експертам за оцінку! Неочікувано, якщо чесно:("Ігри, в які граємо":-)


понеділок, 11 квітня 2011 р.

Evergreen, Koha та PMB - лідери серед безкоштовних АБІС

Продовжуючи тему АБІС, зверніть увагу на статтю Müller T. How to choose a free and open source integrated library system // OCLC Systems and Services.-2011.-# 1

 Автор розглянув і проаналізував 20 безкоштовних та з відкритим кодом спеціальних автоматизованих бібліотечних програм за 40 загальними критеріями та 800 можливими функціональними можливостями. Лише три програми витримали такий жорсткий аналіз і задовольнили всі можливі критерії:  Evergreen, Koha та PMB
Хоча ціллю  дослідження було не визначити,  яка безкоштовна АБІС є кращою чи гіршою для бібліотек (це як і для комерційних АБІС неможливо: кращою є та, яка влаштовує кожну конкретну бібліотеку!), але дослідити переваги кожної та презентувати їх бібліотекарям.   
Бібліотекам України, яких вже не влаштовує стан власних АБІС варто подивитися в бік  цих трьох програм. А раптом це те, що потрібно Вашій бібліотеці?  

 

неділю, 10 квітня 2011 р.

Про "Улісс", "Війну і мир" та «Коротку історію тракторів по-українськи» по-британськи

    Неділя, вихідний. Що б почитати "для душі"?
Британська The Telegraph пропонує список з 50 книг, які обов'язково потрібно прочитати за життя . Цікаво, що сюди потрапив роман М.Левицької, "британської письменниці українського походження" : (очевидно через походження).  Роман опублікований у 2005 видавництвом Viking (Penguin Books), здобув низку престижних нагород, в т.ч. Вудгауз (за найкращу гумористичну книжку року, яку написала жінка), потрапив до лонг-листа Букера-2005 і виявився одним із головних бестселерів у англомовному світі. Лише за 2008-2010 р. у Сполученому королівстві було продано 904,498 примірників книги.  Роман  перекладений багатьма європейськими мовами (одними з перших переклали цей "антиукраїнський проект" наші північні сусіди...). Українського перекладу (станом на березень 2011) не існує.  "М. Левицька народилася після закінчення Другої світової війни в таборі для переміщених осіб в Німеччині, все життя мешкає у Великобританії. "Це, втім, не позбавило її від “досконального” знання “життя і традицій української громади в “Англії”, як написано в анотації до англійського видання. Але ж чи може цей твір претендувати на належність до української культури, на знання української історії та психотипу?" - звідси.
     Втім, варто почитати, щоби мати власну думку. Ну, і придбати для бібліотеки. 
    Раджу звернути увагу на весь список, я би деякі з цих речей перечитала або й прочитала вперше. Єхидні коментарі до кожної книги  теж вартують уваги. Ну як Вам, такі наприклад: 
«Війна і мир» Льва Толстого: 1225-сторінкова книга, яку часом порівнюють з епічною мильною оперою, завдяки перенасиченості подіями та персонажами. Те ж саме ви можете підглянути у своїх сусідів.
«Злочин і кара» Федора Достоєвського. Історія божевілля і обтяжливих моральних дилем. На щастя, коротша, ніж «Війна і мир».
«Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фітцджеральда. Джей Гетсбі зовсім не такий вже великий персонаж, яким його прийнято вважати. Хіба мало людей здійснюють сумнівні вчинки тільки для того, щоб спокусити чужу дружину!
«Алхімік» Пауло Коельо. Коли вища форма життя зійде до створення книги про людство, вона неодмінно процитує цю безпорадну книгу, що прикидається літературою, як свідчення його найглибшого занепаду. Правда, було продано більше 65 млн. копій і її високо оцінила Мадонна.
«Дівчина з татуюванням у формі дракона» Стіга Ларссен. Ряд нескінченних чашок кави і раптова сцена сексуального насильства. Найуспішніший продукт експортований зі Швеції після ІКЕА. 
«Як завойовувати друзів і впливати на людей» Дейла Карнегі. Крок перший: не давати їм купувати книги з популярної психології.
«Лоліта» Володимира Набокова. Скаутинг для дівчаток.
і т.д. 
Чим не рекомендаційна бібліографія?  :-)

PS. Дякую Вікторії та Facebook за пораду! 

пʼятницю, 8 квітня 2011 р.

Пересопницьке Євангеліє читатимуть в Лондоні. А в Україні?

Трапилось ось таке повідомлення нині:  "До 450-річчя Пересопницького Євангелія, на якому присягають Президенти України, історики заповідника «Софія Київська» підготують електронну версію стародруку".
Чому історики Софії, а не Вернадка, якій належить це видання??? Далі ще цікавіше: "Її передадуть до Британської бібліотеки. Там Євангеліє можна буде переглядати на двометровому сенсорному екрані поряд із найвидатнішими пам’ятками світу".
   Ми раді за британців, і за двометровий екран у них, але чи з"явиться видання в Мережі? І чому не презентувати би е-видання (як скарб країни!) у Світовій Цифровій Бібліотеці?  Чи хоча б на сайті Вернадки? 

 

Contra spem spero? або про фонди, що дають надію

"В Гарварді, де проводяться важливі глобальні дослідження, ми відчуваємо надзвичайну відповідальність за якомога ширше розповсюдження результатів цих досліджень" (Steven E. Hyman, Provost of Harvard University)

   Публікації в міжнародних реферованих журналах відкритого доступу часом вимагають сплати, інколи досить високої. Вже в кількох університетах зустріла подібні цільові фонди допомоги авторам.     Наприклад, HOPE Fund в славетному Гарварді, або The Harvard Open-Access Publishing Equit. Про це трохи вже було тут. Фонд надії надає гранти  на публікацію в журналах відкритого доступу авторам - дослідникам Гарварду, але лише тих підрозділів Університету, що прийняли політики щодо відкритого доступу (тут таких поки лише шість).  (Це правильно! "Пиво - только членам профсоюза":-)! Цікаво, що серед категорій авторів - не лише науковці чи викладачі, але й студенти.  Грант (максимальний розмір 3000 доларів) надається лише для публікації у журналі відкритого доступу (не в звичайному комерційному, який доступний лише за передплатою, не в гібридному, де лише частина статей відкрита, не в журналі з періодом ембарго (затримки на певний термін). Серед інших критеріїв -  це має бути журнал  

Вимогою Фонду є,звичайно, також розміщення такої статті в університетському репозитарії -DASH repository 
      Подібний Фонд є також в Колумбійському університеті: The Columbia Open-Access Publication (COAP) Fund.
     Цікаво, що адмініструють подібні Фонди - університетські Бібліотеки! Власне відділи цифрових досліджень, які присутні вже давно в університетських бібліотеках США (за мною розповідь про функції такого відділу та приблизну структуру).
   Історію про створення подібного фонду в одному з американських університетів знайшла також в публікації Establishing a central open access fund
   Помріємо про подібні фонди в наших університетах? Hope!



четвер, 7 квітня 2011 р.

Моя бібліотека повинна бути відкритою!


  Вже другий страйк на захист бібліотек довелось бачити в США.   Вчора біля Нью-Йоркського City Hall (мерії міста) бібліотекарі 3-х найбільших бібліотечних систем мегаполісу - Нью Йоркської Публічної Бібліотеки, Публічної Бібліотеки Квінс та Бруклінської Публічної Бібліотеки проводили мітинг -Library Allies Rally - в знак протесту проти скорочення приблизно на 30 відсотків бюджетів бібліотек. Неминуче скорочення не лише комлектування (Публічна бібліотека Квінс заявила, що не зможе купити жодної книжки в цьому році), але й режиму роботи бібліотек, які будуть вимушені оголосити бодай один вихідний день, або скоротити години роботи. "Куди підуть наші діти, якщо бібліотеки будуть зачинені?", "Коли я піду в бібліотеку, якщо вона працюватиме лише до 5-ї?", і навіть "Якщо я раптом посварюсь з дружиною, куди мені піти?":-) - звучало у виступах.  Скорочення годин роботи публічних бібліотек дійсно є соціальною проблемою міста, і про це говорять вголос!   


Президент  NYPL  Dr. Paul LeClerc разом з левиком-символом бібліотеки. До речі, бюджет цієї бібліотеки лише на третину фінансується містом, інше - приватними фондами. Мабуть тому він не дуже сумний:-)








PS. Знаю кілька поважних бібліотек в Україні, які залишилися без передплати в цьому році. Знаю багато бібліотек, які роками не купують книжок. Знаємо, скільки закрилось бібліотек за останні 20 років. І не пам"ятаю жодного публічного мітингу на захист.