Бібліотека як видавець

Сучасні бібліотеки все частіше починають виконувати раніше не притаманні їм функції - вбудованість в сам процес творення нового знання, поширення результатів досліджень через бази даних та бази знань, інституційні репозитарії тощо. І навіть більше - у власне видавничу сферу, через видання не лише суто бібліотечної продукції (покажчиків, каталогів, путівників, або ж книгознавчих монографій), але й різноманітних видань: від наукових журналів до монографій чи збірок від академічної спільноти чи громади. Свідчення цьому - свіженький Довідник Бібліотек-видавців (Library Publishing Directory ) від Library Publishing Coalition за ...2016 р., що містить інформацію про понад 115 бібліотек США, Канади, Австралії, Сполученого Королівства, ПАР, Швеції та Німеччини. Довідник цікавий, перегляньте. 

Вражає статистика щодо "журнальної" активності: 404 назви академічних журналів - відповідальність цих 115 бібліотек, за ними ж 773 монографії...

Оцифровування рідкісних видань, сприяння у публікації нових,  у виданні журналів відкритого доступу чи трансфері до відкритих електронних для паперових, публікація й поширення "сірої" літератури (звітів тощо) через репозитарії - ось неповний перелік суто видавничих функцій. А ще ж купа "допоміжних". 
Як правило, видавнича діяльність в бібліотеках - за новоствореними підрозділами (про які давно мрію в наших книгозбірнях) - відділи Digital Scholarship, Digital Initiatives, Scholarly Communications and Collections тощо. Як і про такі посади: Scholarly Communication Librarian,Head of Digital Scholarship or Digital Scholarship Librarian, Director of DigitalPublishing, and Digital Initiatives Librarian, які займаються питаннями інтелектуальної власності (93% з опитаних у вищезазначеному Довіднику), тренінгами (91%), створенням метаданих (88%), оцифровуванням (82%), хостингом (77%), аналітикою (73%), каталогізацією (68%), сприянням у отриманні ISSN (58%) та іншими корисними речами.

А що видає чи сприяє виданню Ваша бібліотека?

20 фактів про наукові журнали

Трапився гарний звіт: The 3rd Edition of The STM Report ( від International STM Association).
Тож, все що ви хотіли знати про наукові журнали, але боялися запитати:-) :
 · STM журнали відіграють ключову роль у комунікації та фіксуванні результатів наукових досліджень, а також в оцінці дослідницької діяльності на всіх рівнях: від індивідуального до національного рівня досліджень.
· Журнали не просто поширюють інформацію, але й забезпечують засобами формально зафіксувати рейтинг автора, підтримують якість через рецензування та надають зареєстровану архівну версію для майбутнього використання.
· В 2012 році було близько 28 100 активних наукових рецензованих журналів.
· В сумі ці журнали публікують близько 1,8-1,9 мільйонів статей на рік.
· США є найбільшим постачальником дописів, виробляючи близько 21% статей на рік, на другому місці - Китай з 10%.
· Кількість публікацій зростає щорічно на 3-3,5%, а кількість журналів приблизно на 3,5%.
· Приводом для зростання чисельності журнальних статей є зростання числа активних дослідників, яке, в свою чергу, спричинено зростанням науково-дослідних бюджетів, і в даний час, у світовому масштабі, оцінюється в межах 6,5 і 9 млн.
· Кількість видавців STM-журналів, за різними оцінками, складає близько 5000-10 000. З них 5000 котрі працюють в основному для цього, решта - численні невеликі організації (більшість з яких не займаються видавництвом як єдиним видом діяльності).
· Щорічні доходи, отримані від видання англомовних STM журналів оцінюється приблизно в 9,4 млрд. доларів США (станом на 2011 рік).
· Близько 52% доходів STM журналів (у тому числі й не-журнальної продукції) приходить із США, 32% з Європи / Близького Сходу, 12% з Азії / Тихого океану і 4% від решти світу.
· Повна вартість публікації журнальної статті (з друкованою та електронною версією) становить близько 3000 фунтів стерлінгів.
· У галузі зайнято приблизно 110 000 працівників по всьому світу, і, крім того, за різними оцінками, ще близько 20-30,000 працівників залучено побічно.
· Кількість цитувань журнальної статті дослідниками в рецензованих журналах є одним з найбільш широко використовуваних методів обліку наукових досліджень.
· Імпакт-фактором журналу називається середнє число цитувань, отриманих статтею в журналі протягом певного інтервалу часу. Імпакт-фактор для журналу часто використовується як міра якості для окремих статей, хоча це й було визнано недоречним та некоректним (через широкий діапазон посилань, отриманих окремою статтею в журналі).
· Практично всі STM журнали тепер доступні в Інтернеті, хоча багато з них також пропонують друковані видання, щоб задовольнити зберігання попиту з боку деяких клієнтів. Технологічні інновації додали функції, з якими Інтернет видання не можуть бути відтворені у пресі (наприклад з аудіовізуальним контентом), так що електронна версія на сьогодні є кращою , аніж друкована версія.
· Іншою мірою вимірювання є кількість завантажень статті з онлайн журналу. Загалом налічується близько 2,5 млрд. завантажень STM статей щороку з офіційних веб-сайтів видавництв, а також, близько 400 мільйонів з інших неофіційних сайтів.
· Журнали не є однаковими за розміром, але широко варіюють від невеликих, з публікаціями у кілька статей щороку, до величезних наукових журналів, котрі щорічно публікують тисячі статей (а в одному випадку понад 25 000 статей). Вони не є однорідними за призначенням: переважна більшість публікують тільки наукові статті; решта публікує статті загального та вузько професійного інтересу (наприклад, медичні), або статті-гібриди (на межі спеціалізованого та технічного спрямування).
· Статті в журналах можна викласти у відкритий доступ через "Золотий шлях" (скасування передплати для журналів), або через "Зелений шлях" (зберігання копії статті у відкритому репозитарії).
· Є близько 8100 журналів відкритого доступу, з яких близько 1800 досягли порогу якості, необхідного, щоб бути включеними в бібліографічну базу даних Scopus.

Переклад О.Ярошенко

Світова копірастія проти прогресу

Хто слідкує за справою  «Супап Кіртсенг проти видавництвв John Wiley & Sons»: є новини! 

Нагадаю, відоме видавництво подало в суд на аспіранта за порушення прав на еклюзивні продажі власних підручників на території США ще у 2008:  тайський аспірант приїхав вчитися в США і жахнувся, що за один підручник треба викласти  кревних 100 - 150 доларів (нагадаю, університетські бібілотеки США НЕ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ студентів підручниками). Супап вирішив купити ці ж підручники на батьківщині, де вони коштували в десять разів дешевше. Проробивши цей трюк для себе, вирішив допомогти й однокурсникам, а потім взагалі почав продавати книги на  eBay. Вийшов такий собі бізнес: за оцінками юристів з  John Wiley & Sons аспірант з родиною вторгували понад 1 млн.доларів. Суд же визнав прибутки в  37 тисяч доларів, але  ухвалив виплатити моральну компенсацію видавництву - 75 тис.доларів за кожну назву або 600 тис. в цілому. 

Кілька програних апеляцій, ну, і зрозуміло, що справа набула розголосу як прецедент: "світова копірастія проти прогресу" (слово копірастія тут не мат те, що одразу спада на думку, див. : Копірастія - система посередників-паразитів, які існують між творцем креативного контенту та кінцевим користувачем з єдиною метою — привласнити собі чужу працю та отримати з неї прибутки, які не виправдані абсолютно жодними затратами чи собівартістю" . Юридична сутність протистояння: розбіжності між принципом "першого продажу" (first sale) та правом власників  копірайту встановлювати різні ціни на один й той же товар в різних регіонах світу. Тож аспірант (за правом «першого продажу») вважав, що він власник кожної конкретної копії книжки, з якою потім може винити що завгодно: подарувати, позичити, поміняти, продати...

Кілька днів тому, я19 березн член Верховного Суду США Стівен Брейер оголосив вердикт: 6 голосів «за» й  3 «проти» за Супапом Кіртсенгом визнали законне право продавати на території США підручники John Wiley & Sons, які були ним придбані в Таїланді!  Як повідомляє Сергій Голубицький: "вся антикопирастическая рать рукоплескала постановлению Верховного Суда США стоя"! 

John Wiley & Sons обіцяє боротися й надалі, в т.ч. через лобіювання змін до законодавства.... 

PS. У нас все сумніше простіше складніше: Див. коментарі про Заяву УБА "Бібліотеки України – проти порушень Закону про авторське право та суміжні права та неприпустимість отримання прибутків за рахунок відтворення бібліотечних фондів": добалакались навіть до такого : "Інтернет - вільна зона, кожна з е-бібліотек самостійно визначає своє ставлення до питання авторського права" або "Право володіння на скарб має той, хто скарб знайшов". :-)  

Джерело: Сергій Голубицький. Триумф первой продажи

Читайте про це також: Як оплатити навчання закордоном  

Заява Української бібліотечної асоціації від 6 березня 2013 р. проти порушень Закону про авторське право та суміжні права

ПісляФорумне: "в епоху світового декадансу"

Довелось на днях розповідати декому з колег-директорів бібліотек про Форум видавців у Львові, і, на жаль, неочікувано: "А що туди їхати, коштів на комплектування все одно нема".  От таке. Як на мене, кожен професійний бібліотекар мусить вибиратися на це Свято Книги! Навіть якщо не йдеться про B2B "Бізнес-для-бізнесу" (заключення угод з видавцями на рік, обговорення знижок-поставок тощо), то бодай мати можливість в одному місці побачити чи не всі вітчизняні видавництва, і познайомитися з виданнями. Хіба ні? Але, на жаль, зустрічаю щороку на Форумі дуже небагато колег, і навіть якщо бібліотекарі збираються тут, то біжать на який окремий флеш квест бібліофорум. Видавці - окремо, а ми окремо! А Видавці: багато років  на стендах намагаюсь знайти Людей, Які Приймають Рішення (хай не директорів видавництв, бодай провідних фахівців). Ні, здебільшого на стендах лише продають книжки, і прохання  "Випишіть, прошу, рахунок" як мінімум ставить мого візаві в тупик (нема бланків, не знають як, нема того, хто знає і т.п.)  А  фразу (я не знущаюсь, дійсно хочу від окремих видавництв цього!): "Я хочу укласти угоду на поставку обов'язкового платного примірника кожного Вашого нового видання" взагалі з першого разу не зрозумів ніхто...  "Продати 10 книжок тут на Форумі - це успіх. Укласти Угоду на 1000 - а нащо?" Форум видавців чи продавців?  Хоча видавці всі тут також: вирує життя на численних презентаціях-імпрезах-зустрічах, та й кнайпи від ранку до ночі окуповані... Як постаратися, всіх, кого б хотів, можна знайти. І все ж...Панове Видавці, не забувайте: бібліотеки -  хай не основний (поки що!), але дуже важливий клієнт! І посередник між Книгою і Читачем, який часто-густо не може купити сьогодні книжку за захмарними цінами. Окрема історія про соцопитування, яке проводили на Форумі, особливо зворушливо звучало питання: "Ви зібрались сьогодні витратити до 100 грн., від 100 до 200 грн., від 200- до 300 грн. Інших варіантів відповідей не було... І коли я чесно відповіла, що приблизно 200. Але тисяч гривень, дівчинка попросила не жартувати. Пояснюю, зойкує: "Ой, а ми про бібліотеки і не подумали..". 

І не подумають, колеги-бібліотекарі. Поки не будете активними гравцями на полі "Автор-Книга-Читач". І бути на Форумі: наш професійний обовязок!Ще й до того приємний, бо ж "Тілько у Львові"!Тож, колеги, заплануйте собі: Вересень=Львів.
До чого це я нині про вересневі події? Згадалось, бо ж Форум розіслав нині короткі нотатки-підсумки. Майже повністю цитую, це корисно знати!
    "Підсумки 19 ФОРУМУ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ, 12-16 вересня 2012 р.
«Форум видавців у Львові» – найбільший в Україні книжковий ярмарок (з 1994), що має статус Національного згідно з Указом Президента України (з 2007), та міжнародний літературний фестиваль. Учасниками ярмарку у 2012-му році стали 764 українські та іноземні видавництва книжок та періодичних видань, видавничі і книготорговельні організації, виробники та розповсюджувачі електронних видань, програмного забезпечення, аудіо- та відеопродукції. Серед учасників також громадські організації, літературні агенції, культурні центри та фонди. За 4 дні ярмарку на ньому побували до 45 тисяч відвідувачів, з них за квитками 21650, решта – безкоштовно. Зокрема: благодійники, які здали книжки на акцію «Українська книга – сільським бібліотекам» – 1812; пенсіонери за акцією «Третій вік: задоволення від читання» – 6318; вчителі і викладачі ВНЗ за попередньою реєстрацією – 2236; бібліотекарі та працівники установ культури за попередньою реєстрацією – 1807; представники громадських організацій – 1633; школярі – 1886. Крім того, пройшло не менше, ніж 4 тисяч осіб у безкоштовні години (щодня півгодини після відкриття і за півгодини до закриття вхід був безкоштовний).
На здобуття премії «Найкраща книга Форуму 2012» було подано 378 книжок від 84 видавництв. Переможців оголошено на Урочистій церемонії відкриття 19. Форуму видавців у Львівській філармонії 13 вересня 2012 року (список переможців).
Цього року на Форумі видавців ВПЕРШЕ:
- відбувся фестиваль літературних фестивалів «Контекст»
- Почесним гостем Форуму видавців став лауреат Букерівської премії
- відкриття Літературного фестивалю відбулося у храмі пресвятої Євхаристії
- рекордна кількість місць проведення акцій Форуму – 62 локації
- з’явилися комерційні партнери – «Київстар» і МАУ
- генеральним інформаційним партнером Міжнародного Літфесту став телеканал «Україна»
- участь у Форумі взяли 337 авторів
- 218 волонтерів допомагали у проведенні, з них близько 50 – з різних міст України
Рекорди книжкових продажів 19 Форуму видавців Форуму видавців у Львові
(публікується за згодою видавців):
1. 100 українських казок («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА») – 1150 прим.
2. Брати Капранови «Приворотне зілля» («Зелений пес») – 1115 прим.
3. Книга мого роду («Видавництво Старого Лева», упорядник Ірина Мацко) – 880 прим.
4. Різних книжок Андрія Куркова («Фоліо») – 750 прим.
5. Бруно Шульц «Цинамонові крамниці» в перекладі Юрія Андруховича («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА») – 680 прим.
6. «Теплі історії до кави» Надійки Гербіш («Брайт Стар Паблішинг») – 600 прим.
7. Ю. Винничука «Танго смерті» («Фоліо») було продано «лише» 300 прим.
У заходах Форуму взяли участь 337 авторів.Почесний гість 19. Форуму видавців – DBC Pierre (Велика Британія), лауреат Букерівської премії,яку отримав за книжку «Vernon God Little» (2003). На Форумі відбулася презентація першого перекладу письменника українською мовою – його останньої книжки «Світло згасло у Країні Див». Перекладач і видавець – Галина Шиян. Спеціальні гості Форуму: Адам Загаєвський/Adam Zagajewski (Польща), Мартін Поллак/Martin Pollak (Австрія), Генрик Гринберг/Henryk Grynberg ( США), Арсеній Рогінскій (Росія), Валерій Панюшкін (Росія), Оксана Забужко (Україна), Валерій Шевчук (Україна).
7. Львівський міжнародний літературний фестиваль (з 2006-го) з фокусною темою «Подорожі до літератури» – один із найбільших літературних фестивалів Центральної і Східної Європи.
В межах фестивалю відбулося 263 події, учасниками яких стали 242 письменники, поети, митці, перекладачі, інтелектуали з 18-ти країн світу. Найпопулярнішою акцією Літфесту стала «Ніч поезії і музики нон-стоп», яка зібрала 738 відвідувачів. Під час акції свої вірші прочитали понад 40 поетів з України, Росії, Польщі, Сербії, Латвії, Австрії, Норвегії, Канади, США, Австралії та Хорватії, а в музичній частині виступили гурти ZAPASKA&BeBoBul, ГИЧ-оркестр, ZSUF & dr.Adam Nigredo , Діля та Орест Криса. Крім Ночі поезії і музики, найвідвідуванішими акціями Літфесту стали:
1. Творчий вечір Оксани Забужко – 440 осіб
2. Показ фільму Михайла Кауфмана «Навесні» (1929), Національний центр імені Довженка і мистецька формація Wiz-Art – 420 осіб
3. Дискусія за участі почесного гостя Львівського міжнародного літературного фестивалю в межах 19. Форуму видавців Львові ДіБіСі П’єра (Велика Британія) та Юрія Андруховича «Як боротись зі зневіреністю в епоху світового декадансу? Погляд на другу половину ХХ століття з різних боків Берлінського муру» – 360 осіб
4. Творчий вечір Василя Шкляра – 320 осіб
У межах фестивалю «Контекст» відбулося 12 професійних (бліц-презентації учасників, воркшопи від українських та іноземних культурних менеджерів, дискусії і круглі столи) та понад 20 публічних заходів (публічних інтеракцій, авторських читань, презентацій), участь у яких взяло 36 культурних менеджерів та 50 авторів з різних міст України.
У партнерстві із Львівським представництвом PechaKucha Night та HR-кав’ярнею була організована динамічна презентація власних проектів учасників фестивалю, кожен з яких міг представити свої 20 слайдів по 20 секунд. Фасилітатори агентства психологічного супроводу Sodium координували інтерактивний вступ до створення Української літературної мережі, що відбувався у форматі круглого столу та вільного обміну думками і пропозиціями. Українські менеджери культури розмірковували, чи потрібно, яким чином і у якому форматі створювати мережу літературних організацій, щоб розвивати українське літ середовище.
 Видавничий бізнес форум (з 2006-го) – це спільні сесії практиків книжкового ринку. Під час бізнес-форуму відбулося 9 лекцій та майстер-класів, три круглі столи: «Чи буде українська книга після виборів?», «Створення видавцями власної книготорговельної мережі», «Як назвеш корабель, так він попливе», презентація бізнес-книги Адріана Сливоцького «Мистецтво творення попиту: як передбачати прагнення покупців».
Наймасовішим заходом Бізнес форуму стала презентація книги Адріана Сливоцького «Мистецтво творення попиту: як передбачати прагнення покупців», проведена Львівською Бізнес Школою УКУ.
Відбулася дискусія з нагоди виходу українського перекладу книжки Сьюзен Зонтаг «Хвороба як метафора» відбулася за участі Олега Чабана (Україна), Марека Вільчинського (Польща), Валерій Панюшкін (Росія), ДіБіСі П’єра (Велика Британія), Олесі Островської (Україна). Модератор дискусії – Володимир Єрмоленко.
Відбувся вебінар «Що ми можемо зробити задля участі України у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти?», у якому взяли участь Альгірдас Забуліоніс, міжнародний консультант з питань оцінювання якості освіти; Лілія Гриневич, засновник Українського центру оцінювання якості освіти; Олена Бех, представник Європейського Фонду Освіти (European Training Foundation); Ігор Реморенко, заступник міністра освіти Російської Федерації, Ігор Шиян, завідувач лабораторії якості освіти Московського педагогічного університету, Вадим Денисенко, головний редактор тижневика «Коментарі». Модератор: Роман Шиян, директор ЛОІППО.
Фестиваль «Бруно Шульц: до 120-річчя від дня народження та 70-річчя трагічної загибелі». Ювілею письменника і художника Бруно Шульца було присвячено одну з основних програм Форуму, у межах якої відбувся 21 захід. Бруно Шульца представляли Юрій Андрухович, Віктор Єрофєєв, Адам Заґаєвський, Андрій Павлишин, Тарас Возняк і львівські гноми.
У рамках фестивалю «Бруно Шульц» відбувся візит на Форум видавців Генрика Ґринберґа, видатного польського письменника, який вже понад 40 років мешкає у Сполучених Штатах, і презентація його книги «Дрогобич, Дрогобич» (переклав Андрій Павлишин). Заходи фестивалю відвідали понад 1 400 осіб (не враховуючи відвідувачів мистецьких виставок «Бруно Шульц. Горизонт часу» у Львівській картинній галереї , виставка «РИБОТЕРАПІЯ» – інстальована графіка, перформанс Влодка Кауфмана; виставка сучасної львівської мистецької кераміки «Друга осінь»).
Фестиваль «Від Сковороди до Сковороди»: 290 років від дня народження. У програмі фестивалю відбулися: академічна лекція дослідника давньої української літератури, архієпископа Харківського і Полтавського Ігоря Ісіченка; авторський вечір Валерія Шевчука, автора перекладів творів Григорія Сковороди українською мовою і книги «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима»; провокативний діалог «Інтерпретація текстів Сковороди через масонську доктрину» за участі Володимира Єшкілєва, Юрка Кучерявого, Катерини Дайс (Росія); поетичні читання за участі Ігоря Калинця й Івана Малковича; тематична виставка книжок перфоманс «Торбознавство імені Сковороди». Планувалося також, що відбудеться перформанс «Сніданок босяків» (ритуал мандрівних філософів XVIII століття – переламування хліба з братом-філософом), проте поети, які мали брати участь у перформансі, не змогли прокинутися після «Ночі поезії і музики нон-стоп».
Благодійні акції:
На Форумі видавців розпочалася благодійна акція «Українські книжки – сільським бібліотекам» 1812 відвідувачів Форуму пожертвували на акцію 2341 книжку. Акція триватиме до кінця листопада. Усі зібрані книги будуть передані сільським бібліотекам Львівщини. Партнери акції Львівська обласна бібліотека для дітей, Львівська обласна універсальна наукова бібліотека, НУ «Львівська Політехніка».Акція відбувається за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Акція «Третій вік: задоволення від читання» проводилася з ініціативи компанії JTI. Завдяки цьому ярмарок та акції Форуму змогли відвідати 6318 людей літнього віку. Перша тисяча відвідувачів скористалися наданою ініціатором акції можливістю придбати книжки українських видавництв зі знижкою 30 грн. Спеціально для літніх відвідувачів була проведена дискусія за участі Романа Іваничука, Валерія Шевчука, Галини Крук і Григорія Семенчука «Як отримувати задоволення від читання в літньому віці».
Акція «Придбай книгу – врятуй дитину». Організатор – письменник Микола Хомич (Київ), який пообіцяв усі гроші, отримані за продаж на Форумі його книги «Время», передати на лікування дітей, хворих на лейкемію. Було продано 60 прим.
20 ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ ВІДБУДЕТЬСЯ 11 – 15 ВЕРЕСНЯ 2013 РОКУ.
ЗАПРОШУЄМО! Детальніша інформація про Форум видавців і щоденні новини "

Бібліотека як канал Або що таке книга "базової категорії"

«—Осетрину прислали второй свежести, — сообщил буфетчик.
— Голубчик, это вздор!
— Чего вздор?
— Вторая свежесть — вот что вздор! Свежесть бывает только одна — первая, она же и последняя. А если осетрина второй свежести, то это означает, что она тухлая!»
(М.Булгаков)

Минулого тижня Верховною Радою України проголосовано й прийнято за основу проект Закону України «Про національний культурний продукт». Проект на перший погляд позитивний, спрямований на розвиток інформаційно-культурної сфери. Визначає такі, наприклад, терміни як "національний твір", "національний культурний продукт", і навіть (для тих хто хотів знати, але боявся запитати:-) що таке "культурний продукт (культурна продукція) еротичного характеру". Бібліотеки потрапили в перелік "національних каналів культурної комунікації". 

Ок, не про це мова. Зверніть увагу, колеги: проектом передбачається отримання видавцем на кожну книгу, що виходить у видавництві, спеціального сертифікату, який свідчить, що цей твір належить до «базової», «середньої» або «вищої» категорії... А сама "сертифікація національного культурного продукту здійснюється з метою сприяння українському споживачеві в компетентному виборі (підкреслено мною-Т.Я.) продукції для задоволення своїх духовних, національно-культурних потреб... ". І що таке цей "компетентний" вибір? Пропонується, що сертифікацію буде проводити уповноважений орган (ох, стає страшно вже...) - служба сертифікації, що призначатиметься центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності (за поданням Міністерства культури і туризму)... І хоч сертифікація пропонується добровільна, вгадаємо з трьох разів подальший розвиток сюжету?

Проект пропонує навіть більш конкретні "критерії оцінювання", наприклад, кіно не потягне на національне, якщо мінімум "два провідні виконавці ролей" не будуть громадянами України!  (щоправда,  люб'язно дозволяється  не сертифікуватися фільмам еротичного характеру чи наприклад, рекламним роликам політичних партій :-)  Щодо видань, то до "національних" можна буде потрапити творам українською мовою, тим, що видані юр.особою, зареєстрованою в Україні. А також, якщо  "автор літературного твору є громадянином України", або має бути "українським автором, померлим до набуття Україною незалежності"...

Мдда, а я лише минулого тижня доводила своїм американським студентам, що часи цензури та  апофігею назавжди в минулому...