На світлині: уявлення столітньої давнини про отримання доступу до інформації, такий собі прообраз Інтернету...
Не пройшло й сто років, а в році 2015 очільник Google Ерік Шмідт (на останньому Всесвітньому економічному форумі в Давосі) вже заявив, що Інтернет в його сучасному вигляді – приречений. Інтернету– не буде. Але Інтернет буде усюди!: «Уявіть собі, що Ви заходите до кімнати, а кімната є динамічною, і за Вашим бажанням може інтерактивно взаємодіяти з речами, які знаходяться в кімнаті… З'явиться так багато пристроїв, так багато датчиків, IP-адрес, речей, в які Ви одягнуті, речей, з якими Ви взаємодієте, що Ви припините відчувати Інтернет. В сучасній формі він зникне, але він стане невід'ємною часткою Вашого життя».
Інтернет речей — так називається концепція комунікаційної мережі фізичних або віртуальних об'єктів («речей»), які мають технології для взаємодії між собою та з оточуючим середовищем, а також можуть виконувати певні дії без втручання людини. Інтернет сьогодні вже не тільки в комп’ютері, телефоні чи планшеті. Він – повсюди, в різних пристроях – від телевізорів до автомобілей, і вони спілкуються між собою! Тож, всі предмети побуту, товари, вузли технологічних процесів тощо, вже є або дуже швидко будуть оснащені вбудованими комп'ютерами та сенсорами, матимуть змогу обробляти інформацію, що надходить із навколишнього середовища, обмінюватися нею та виконувати різні дії в залежності від отриманої інформації. Для ідентифікації кожного об'єкту потрібна проста, компактна технологія, такий функціонал можна забезпечити за допомогою чіпів RFID (Radio-Frequency IDentification), які здатні без власного джерела струму передавати інформацію приладам зчитування, а кожен чіп має індивідуальний номер. Як альтернатива для даної технології для ідентифікації об'єктів можуть використовуватись QR-коди. Для визначення точного місцезнаходження речі - технологія GPS, яка ефективно використовується вже сьогодні у смартофонах та навігаторах. Для відслідковування змін у стані елементу чи оточуючого середовища об'єкти повинні оснащуватися сенсорами (для обробки та накопичення даних з сенсорів повинен використовуватися вбудований комп'ютер. Для обміну інформацією між пристроями можуть бути використані технології бездротових мереж (Wi-Fi, Bluetooth, ZigBee, 6LoWPAN).
Відомим вже нині прикладом впровадження концепції Інтернету речей є система «розумний будинок» (всі електроприлади будівлі функціонально пов’язуються між собою, і управляються з одного місця). Застосування геолокаційних датчиків з доступом до Інтернет та об'єднання їх з виробничим інвентарем може забезпечити більш чіткий облік. Страхова кампанія може застосувати подібний датчик, вмонтований до автомобіля, щоб оцінити страхові випадки. Паркінг може «надіслати» інформацію на Google Maps, наприклад, про наявність вільних місць, що полегшить сервіс для користувачів. Налаштований годинник може «розбудити» свого господаря та відправити на ранкову пробіжку, під час якої «прослідкує» за темпом та часом навантаження (при цьому годинник вже «вміє» синхронізуватися з телефоном через Bluetooth), а після повернення додому вони підключаться до домашнього Wi-Fi та автоматично "запостять" довжину, маршрут та швидкість пробіжки в Інтернет, друзі бігуна зможуть побачити його результати на Facebook або слідкувати в онлайні за тим, як він біжить марафон. Сидячи в офісі, через Інтернет можна дізнатися від метеостанції, що у Вашому приватному помешканні, наприклад, надто високий рівень діоксиду вуглецю, і «провітрити» помешкання. Навіть електричними лампочками нині можна управляти з iPhone, наприклад, щоб вони засвічувались тим чи іним кольором при якійсь певній події...
Ну що, панове бібліотекарі, чи ми готові до такого і як? На вітчизняній ниві поки не розібрались з електронними каталогами, стандартами і форматами, все ще спілкуємось переважно між собою в соцмережах, все ще не "помічаємо" читачів з смартфонами і т.д. Поодинокі приклади застосування RFID - на користь нам розумним лише для швидкого проведення переобліків фонду.
Наші заокеанські колеги, вже повсякчас з цим експериментують: пропонуючи завантажити
застосунки, що визначатимуть геолокацію користувача, і відповідно
інформуватимуть його про сервіси чи новинки, конкретні заходи. Бере
читач, наприклад, літературу з японської поезії, а йому - запрошення на
клуб любителів такої поезії. Гортає культову книжку з кулінарії Джулії
Чайлд, а йому - запрошення на відповідний івент (майстер-клас з
приготування страв) чи ще якась відповідна корисна інформація.
Прокидається вранці, а йому телефон й "говорить": з'явились нові статті згідно Вашої тематики, завантажуйте за бібліотечним акаунтом...І т.д.
Які ще сфери застосування в бібліотечній галузі можливі, як гадаєте?
