понеділок, 31 січня 2011 р.

Докторські дисертації Пакистану у відкритому доступі

Pakistan Research Repository PRR-  проект Комісії з Вищої Освіти країни, метою якого є промоція  наукових досліджень Пакистану  у світовий контекст, а також збереження та зберігання  PhD дисертацій.  Майже всі тези чи дисертації -  понад 5000 назв - англійською мовою (одна з державних мов в країні). Хронологія – від 30-х років  минулого століття до сьогодні. Представлені всі предметні галузі, найбільше природничі науки та медицина.
Нагадаємо: в Пакистані нині діє  130 університетів, 71 з яких – публічні (державні), 59 – приватні.

Як завжди: додайте інформацію до своїх колекцій! Раптом хтось шукає саме те, що тут є. 

Nota bene: Ресурси відкритого доступу (безкоштовні, вільні в Мережі) - Список тут

Тобі 13 минає? Вкажи ІSBN - стань кращим!

"Конкурс дитячого читання - творче змагання дітей в усіх населених пунктах України".
(з текстів документації Конкурсу) 

В моєму фотоальбомі є смішна фотографія: на тлі Київського палацу дітей та юнацтва (раніше він звався просто Палац піонерів) група дітлахів (різного віку, мені, здається років 7-8), зосереджено і урочисто дивимось в об'єктив камери, що фіксує історичну мить "Святкування Книжкових іменин". Здається, це було під час весняних канікул, і право на участь у святі в столиці виборювали дійсно ті, хто не уявляв себе без Книги й читання,  а шкільна чи публічна дитяча Бібліотека це підтверджувала.

 Щось подібне з 2005 року проводить і  Національна Бібліотека для дітей (спільно з Форумом Видавців та під егідою УБА): Всеукраїнський конкурс дитячого читання. На сайті УБА - ретельний перелік документів, які треба заповнювати бібліотекарям, і кандидатам на кращого юного читача країни, щоби врешті за 3 етапи (завершення якраз, певно, на весняні канікули - "все нове - гарне забуте старе, "Книжкові іменини"?) оголосити Кращого юного читача України.  

Вітаючи ініціативу, все ж не можу стриматися від коментарів. 
Чомусь до конкурсу допускаються лише 12-13 річні, очевидно, за уявленнями організаторів лише ця вікова група може справді змагатися у читанні?  в 5-11 ще рано? а в 14 вже пізно, очевидно, бо ж вже "куда уходит детство" і т.п..

Що ж таке творче змагання у читанні? Оцінка "кращості" у читанні (принаймні так виглядає за документами): у ретельному веденні "Читацького щоденника", де обов'язково треба вказати: "Автор, Назва книги, Імена головних героїв, Короткий зміст (2-5 речень), Особисті враження (2-5 речень), Оцінка книжки за 12-бальною шкалою (11-12 – улюблена книжка, 8-10 – дуже цікаво, 5-7 – подобається, 3-4 – буває краще, 1-2 – не подобається)", а також "Інша інформація: назва видавництва, рік видання, кількість сторінок, прізвища художника-ілюстратора (для ілюстрованих видань), перекладача (для перекладних видань), номер ISBN, характеристики
головних героїв, враження від прочитаного (до 10 речень), ілюстрації – за бажанням".
Завівши такий Щоденник, а також ретельно заповнивши Анкету учасника (де крім персональної інформації, ще і (Віват, Інтернет!) треба вказати E-mail (чому не вжити українське "е-пошта"?), ICQ (очевидно, для чату з бібліотекарем?) та дані  "Вконтакте" (???), тінейджер може претендувати на участь в Конкурсі.
Цікаво, як оцінюють організатори "кращість"?  за кількістю відгуків у "Щоденнику"? За кількістю "улюблених книг"? чи одиниць і двійок за впертість і прочитання того, що "не подобається"? Чи ретельному дотриманні правила "Особисті враження - 2-5 речень". Більше вже недопустимо?   

Читаємо: "Повнота і ретельність ведення Щоденника оцінюється в 1 або 2 бали, причому 2 бали отримує той учасник, в кого який веде Щоденник регулярно (???), і, крім обов’язкової, записує туди і додаткову інформацію (яку?:-) Незрозуміло, скільки ж конкурсанту треба мати записів в Щоденнику, але щоб не було раптом легко й просто,  організатори конкурсу цілком серйозно радять 12-13 літньому чаду: "не варто вибирати тоненькі книжечки для дошкільнят тільки тому, що їх буде більше, ніж товстих книжок, які прочитають інші конкурсанти. Журі оцінить не тільки кількість книжок, а й кількість сторінок в них, так що читати треба те, що справді подобається"  Так що "ідьот бичок-качаєцца" не "прокатіт":-) і метафізична залежність кількості сторінок і "того, що справді подобається" зворушує... Афоризм  "читати треба те, що справді подобається" варто було б розмістити кожному конкурсанту на профілі "Вконтакте", і вказати про це в анкеті! .
Ну, і ще цей шедевр цитую "Журі може оцінити також Ваше бажання перемогти і поставити 2 бали, навіть якщо прочитаних книжок не дуже багато, але досі Ви взагалі нічого не
читали".
Чули, 12-13 літні? якщо Ви нарешті вивчили "Буквар" у 6-7 класі, вперед! Прочитайте не дуже тоненьку книжку, і "щоби сподобалась", і журі це оцінить!
Додаткові бали можна набрати ще й залучивши до конкурсу друзів, але тут вже складна маркетингова задачка про А і Б: "якщо Ви привели на Конкурс свого однокласника А, то інший Ваш однокласник Б вже не зможе його запросити". 
Цікавим і таємничим є третій етап Конкурсу, коли вже нарешті будуть оцінювати "креативність і артистизм" (хто? як? чому? до чого тут читання? )
       Добре, що в моєму дитинстві моїй шкільній бібліотекарці ніхто не присилав подібних інструкцій з організації конкурсу. Або якщо присилали, вона не зважала на них... Я би не потрапила, певно, на "Книжкові іменини". І не було б в моєму альбомі смішної фотографії..

суботу, 29 січня 2011 р.

Що вдягти в бібліотеку?

 Нарешті вихідні, відпочинемо? і як кажуть американці for fun - обкладинка з серії "Антибуки " (розвага, скоріше для шокування публіки в громадському транспорті:-) Але, дійсно, чи існують якісь вимоги щодо дрес-коду для візиту в бібліотеку? А для бібліотекаря?  Як думаєте, колеги-колєжанки?  

пʼятницю, 28 січня 2011 р.

RePEc - мільйонер

RePEC   (Research Papers in Economics)- відомий у світі Відкритого Доступу електронний архів публікацій в галузі економіки та суміжних дисциплін досяг відмітки - мільйон публікацій.  87.5% - повні тексти, безкоштовно доступні до завантаження. Складові архіву: 59.2% - журнальні публікації,  38.5% - звіти чи "робочі документи",  1.3% - розділи книг,  0.8% - цілісні книжки, 0.2% - компоненти програмного забезпечення. Всі ці матеріали відбираються з 1300 архівів та відповідних сервісів в світі, серед яких відомі  EconPapers, EconomistsOnline, IDEAS, NEP, Socionet., Econlit, Google Scholar, Inomics, Microsoft Academic Search, and Worldcat. 

RePEc  - спільний проект сотень волонтерів з 73 країн світу, в т.ч.України,  які відбирають та забезпечують організацію у вільному е-архіві публікацій в галузі економіки.


Як завжди звернення до колег-бібліотекарів: додайте цей мільйон публікацій до своїх ресурсів, повідомте про них своїх  користувачів, закаталогізуйте опис RePEC в свої е-каталоги.

Дослідникам в галузі економіки: додайте додайте свої роботи до RePEC, забезпечте публічний доступ до результатів Ваших досліджень. 

Хочете, щоб про Вашу Бібліотеку знали в світі? Зареєструйтесь в Lib-web-cats!

Принагідно мене попросили поширити цю інформацію серед бібліотек України, що роблю із задоволенням, та  сподіванням, що це сприятиме іміджеві українських книгозбірень. 
       Отже,  Lib-web-cats - міжнародний Довідник бібліотек та автоматизованих бібліотечних систем, які вони використовують. Довідник – безкоштовний онлайновий ресурс, доступний в Мережі для будь-кого, а отже інформацію про Вашу бібліотеку можна буде легко знайти. На жаль, тут наразі всього шість  бібліотек з України. Виправимо  ситуацію?

Зареєструватися в Довіднику досить просто (єдине попередження: це треба зробити англійською мовою): 
1. Зайти на сайт http://www.librarytechnology.org/libwebcats
2. Пересвідчиться, що Вашої бібліотеки немає в переліку (раптом хтось колись реєстрував…)
3. Якщо ні – вперед! Просто заповніть інформацію в цій формі:  http://www.librarytechnology.org/lwc-submit-library.pl
  • Інформація про особу, що заповнює форму (плюс формування паролю для подальшого доступу)
  • Контактна інформація про бібліотеку (адреси, телефони тощо)
  • URL сайту бібліотеки та електронного каталогу
  • Інформація про наявність в бібліотеці бездротового Інтернету
  • Інформація  про АБІС, яку використовує Ваша бібліотека, і з якого року, а також можливі  інші програмні засоби для управління колекцію та ресурсами
  • Коротка статистична інформація
  • Контактна інформація керівника бібліотеки
І тиснете «Submit”!
Успіхів!  
Поширте також цю інформацію серед колег з інших бібліотек!
Якщо виникатимуть питання, спробую відповісти я, або ж Marshall Breeding, його адреса:
marshall.breeding@librarytechnology.org

четвер, 27 січня 2011 р.

Імпакт-фактор: pro & contra

     Трапились такі дані: 89 відсотків імпакт-фактору журналу Science за 2004 забезпечили всього 25% публікацій цього журналу.  Подібна історія з Nature: 90 відсотків імпакту за 2004 рік забезпечили знову ж таки 25 % публікацій. (Джерело: The Future of the Academic Journal /B.Cope, A.PhollipsChandos Publishing, 2009) 
Чи означає це, що решта 75%  в обох журналах з одними з найвищих в світі IF були  неважливими? Чи можна говорити про імпакт-фактор  як панацею у визначенні критеріїв важливості журналу в науковому світі? 

Нагадаю: Імпа́кт-фа́ктор (або IF) — кількісний показник важливості наукового журналу, є одним з формальних  критеріїв, за яким можна порівнювати рівень наукових досліджень. Науковий рейтинг дослідників (в т.ч.його індекс цитування) багато в чому залежить від  імпакт-фактору журналу, де він публікується. При присудженні грантів, висуванні на наукові премії (включаючи Нобелівську) експерти неодмінно звертають увагу на наявність у здобувача публікацій у журналах, охоплюваних JCR.  З 1960-х років розраховується Інститутом наукової інформації (Institute for Scientific Information (ISI), нині називається  Thomson Reuters. ІF  публікується в журналі  «Journal Citation Report». 
         Розрахунок IF базовано на трирічному (інколи дворічному) періоді. Наприклад, IF журналу в 2010 р.  I2010 буде обчислено таким чином:
I2010 = A/B,  де:
  • A — кількість цитувань (протягом 2010 р. в журналах із списку Інституту наукової інформації) статей, опублікованих в даному журналі  у 2008-2009 роках;
  • B — кількість статей, опублікованих в даному журналі у 2008-2009 роках.
NB: нині доступні останні дані за 2009 рік. Топ-журналів з найвищими IF: CANCER JOURNAL FOR CLINICIANS  - 87,925; ACTA CRYSTALLOGRAPHICA SECTION A – 49, 926; NEW ENGLAND JOURNAL OF MEDICINE  - 47,050; NATURE REVIEWS MOLECULAR CELL BIOLOGY   - 42, 198; ANNUAL REVIEW OF IMMUNOLOGY  - 37, 902; PHYSIOLOGICAL REVIEWS  - 37, 726; CHEMICAL REVIEWS  - 35, 957; NATURE  - 34, 480.  CELL  - на 12 місці (31,152),  LANCET – на 13 (30, 758), SCIENCE  - на 15 (29, 747). Журнали відкритого доступу теж потрапили в першу сотню: PLOS MEDICINE  (13,050), PLOS BIOLOGY (12,916)
       Українських журналів не більше 2 десятків (досить складно порахувати за відсутності відповідного пошуку).  Відомий приклад єдиного українського журналу, який має імпакт більше одиниці – «ФИЗИКА НИЗКИХ ТЕМПЕРАТУР» ( Low Temperature Physics) я в переліку УКРАЇНСЬКИХ не знайшла, хіба що Харківський ФТІ низьких температур ім..Веркіна,  що видає журнал, не лише  робить це спільно з Американським Інститутом Фізики, але й ідентифікує себе, на жаль, як Росію…
Див. витяг із запису: 
Full Journal Title: LOW TEMPERATURE PHYSICS 
Language: ENGLISH
Journal Country/Territory: RUSSIA
Publisher: AMER INST PHYSICS

   
Поза тим, повертаючись до "pro et contra" оцінки ІФ. Позитивні характеристики IF відомі:
  • Широке охоплення наукової літератури — індексуються 7387  назв  журналів з 60 країн;
  • результати публічні та легкодоступні; зрозумілі у використанні та розумінні;
  • журнали з високим IF зазвичай мають більш жорстку систему рецензування (а отже, якість).
Але, звернемо увагу на такі речі:

  • Незрозумілим є наскільки число цитувань свідчить про якість статті (дослідження), (хоч про це багато писали, але питання лишається риторичним, певно)   
  • В багатьох галузях (наприклад природничі науки) дворічного періоду абсолютно недостатньо для аналізу, є потреба охопити хоча б 7-10 років  Класичні статті, як знаємо, цитуються і кілька десятиліть…
  • Як бути з самоцитуванням?
  • Що з негативним цитуванням?
  • Як бути з різними IF для різних галузей знань (ІF 1-3 в математиці чи фізиці  приблизно тотожний IF  5-8 в біологічних науках)
 І т.д.

Агітувала і буду агітувати  впровадження бібліометричних показників (імпакт-фактор, індекс цитування, присутність в міжнародних реферативних базах тощо) у оцінку вітчизняних наукових досліджень, все ж не можна однозначно довіритися якомусь з них. 
Хоча Україні до цього так далеко…  


PS. Минулого року Наукова Фундація Німеччини (Deutsche Forschungsgemeinschaft ) прийняла рішення НЕ ВКЛЮЧАТИ бібліометричної інформації (H-index and the impact factor) у оцінку роботи дослідників  при визнанні кваліфікації, фінансуванні грантів тощо.

"Скільки ми читали книг, а не бачили таких!"


Завжди вважала важливим  для Книги єдність Форми та Змісту. Або, за Гегелем, зміст має бути  оформлений, а форма змістовна.
Виявляється є книжки, для яких важлива лише форма, текст може бути відсутній взагалі...
Книжки як мистецький об"єкт. Ось такі експонати трапились мені сьогодні в Центрі Мистецтва Книги , що демократично безкоштовно (вийняток для цього міста) відчиняє для візитерів двері на 3 поверсі звичайного будинку на 27 вулиці Нью Йорку...
Чомусь стало сумно...
Що змістовного в цій формі? Чи я щось я не розумію в сучасному мистецтві?
І хоча недавно ми це вже обговорювали, приєднуйтесь до дискусії, колеги!

середу, 26 січня 2011 р.

Чи дублювати записи з репозитарію в каталог і навпаки

    Продовжуючи дискусію, розпочату на одній з конференцій в Україні: чи дублювати записи з репозитарію в каталог і навпаки, і як це зробити якщо так. Всі погодились тоді, здається, що варто: користувачі матимуть дві точки доступу до ресурсу. Але, виглядає, що ніхто так і не почав це робити в Україні, на жаль. 
     Для тих, хто все ж знайде час і натхення на цю працю, ще одне цікаве дослідження, щойно з"явилось в Мережі:


Repurposing MARC Metadata for an Institutional Repository: Working with Special Collections and University Press Monographs, видання Американської бібліотечної Асоціації. Повний текст тут

     Дослідження описує технологію трансформації MARC записів з е-каталогу бібліотеки Огайо Університету (Ohio State University)  в формат Dublin Core для записів в репозитарій цього університету (Knowledge Bank, The Ohio State University's institutional repository). Репозитарій містить понад 42 тис.записів в  1,207 колекціях.
Технології трансформування Dublin Core в MARC теж відомі, було би бажання:-) 

вівторок, 25 січня 2011 р.

Про «безкоштовний сир» відкритого доступу: скільки коштує опублікувати статтю в журналі


         За все потрібно платити: відома істина.  В традиційній журнальній моделі розповсюдження наукових знань  кошти на свої потреби журнал бере з передплатників, тих, хто власне купує журнал. Причім, мова йде часто не про собівартість, а про значні прибутки.:  вартість річної передплати (4 випуски на рік) наукових журналів може досягати  кількох десятків тисяч доларів (відомі міжнародні журнали від Elsevier чи Springer,  наприклад). Комерційні видавництва наукових журналів – потужні бізнес підприємства з мільйонними оборотами, а вартість журналу не порівняно вища  за його собівартість, за рахунок чого і існує цей бізнес. Поява електронних журналів дещо вплинула на вартість (відсутня потреба в тиражуванні, розповсюдженні тощо), але додала видавництвам витрат щодо технічної складової (надійна організація зберігання, збереження, пошуку, доступу,  інших необхідних сервісів).  Як правило, видавництва також неохоче продають одну чи кілька назв своїх журналів в е-вигляді, пропонуючи як правило «пакетну» передплату (тематичну колекцію), навіть якщо вам не потрібні всі назви цієї колекції. Таким чином, «криза серіальних видань», про яку почали говорити років 30-40 тому (вартість передплати наукових журналів зростає швидше, ніж інфляція, і значно перевищує бюджети бібліотек), не зменшилась з появою електронних журналів.    
           Світло в кінці тунелю - журнали відкритого доступу: «золотий»  шлях Ініціативи Відкритого доступу. Такі журнали,  так само як і традиційні академічні, проходять всі ті ж процедури ретельного відбору та контролю за якістю через рецензування тощо, але  безкоштовні і вільно доступні для будь-кого в будь-який час в Мережі.  В Директорії  журналів відкритого доступу таких вже 6022
Переваги таких журналів для бібліотек та їх користувачів  - очевидні: вільний безперешкодний доступ до якісної наукової інформації. .    

Як фінансово функціонує такий журнал?

Кілька шляхів. Перший: всі витрати на утримання журналу бере на себе інституція (університет, інститут, наукове товариство, Академія наук тощо), що його видає. Таким шляхом функціонують чи не  95% наших вітчизняних журналів.  Другий: кошти повністю чи частково залучаються з авторів (власні, з інституцій, де вони працюють, з грантів, спеціальних програм тощо). (В США, наприклад, NIH  виділяє щороку на це 100 млн. доларів на ці цілі, як результат - понад 800 тис.статей у відкритому доступі, здебільшого у PubMedCentral).Хочеш публікуватися в журналі з високим рейтингом (звісно якщо стаття пройде подвійну чи потрійну процедуру рецензування), відкривай гаманець!

Середня вартість публікації однієї статті (залежить від видавництва, рейтингу (імпакт-фактору_ журналу) –  приблизно від $2106 до  $2886.

У найбільших видавництвах відкритого доступу, для прикладу, вартість 1 публікації (в дужках біля назви журналу – його імпакт-фактор, рейтинг в науковому світі):
   
BioMedCentral
Genome Biology (6.6) ..................................... $2250
BMC Biology (5.1) .......................................
  . $1950
Molecular Cancer (3.7) ................................... $1710
Retrovirology (4.0) ......................................
     $1390
J. of Cardiovascular Magnetic Resonance (1.9) ..... $1195

Hindawi
Comparative and Functional Genomics (1.6) ........$850
J. of Biomedicine and Biotechnology (1.9) ...........$975
Mediators of Inflammation (1.2) .......................... $975
Bioinorganic Chemistry and Applications (1.0) ....$700

Public Library of Science
PLos Biology (13.5), PLoS Medicine (12.6) ..........$2850
PLoS Pathogens (9.3), Neglected Tropical Diseases (n/a),
Genetics (8.7) and Comp Biol (6.2) ....................... $2200
PLoS ONE (n/a) ........................................... $1300
  
 У комерційних видавництвах, які теж експериментують з відкритим доступом, відкриваючи окремі колекції, чи окремі назві журналів, чи окремі статті в журналах у вільний (безкоштовний для користувача) доступ, наприклад:

Elsevier
Discrete Applied Mathematics, J. of Molecular Biology, Physics Letters B,
Vision Research …………………………………. $ 3000
Cambridge UP
American Political Science Review, Geological Magazine, J. of Social Policy, Systematics and Biodiversity……………………………………….$1700
Oxford UP
Biostatistics, Health Policy and Planning, J. of Design History,
Quarterly J. of Mathematic……………………….$1500
Royal Society of Chemistry
Chemical Biology, Geochemical Transactions, Methods in
Organic Synthesis etc…………………………….$1800-4500
Taylor & Fransis
Annals of Human Biology, Food Biotechnology, International J. of Computer Mathematics, Philosophical Psychology………………………..$3100
Wiley
J. of Basic Microbiology, Proteomics, Statistics in Medicine… $3000
World Scientific
International J. of Mathematics, Modern Physics Letters B……$2500

І т.д.
Критикуючи вітчизняних науковців за низьку активність в міжнародних  публікаціях, зважаймо ще й  на фінансовий бік справи. Скільки часу  треба нашому ученому, щоб зібрати таку плату? Інша справа, університети, які дбають про рейтинги,  мусили би закладати в бюджети подібні витрати для своїх авторів , хіба ні?   

понеділок, 24 січня 2011 р.

Google порахував всі книги: майже 130 млн.

Google порахував кількість книг на нашій планеті: 129,864,880 

    Підрахунки велись, використовуючи унікальні ідентифікатори (наприклад, ISBN) у понад 150 глобальних провайдерів подібної інформації, включаючи світовий каталог WorldCat, каталоги бібліотек, видавництв, книжкових провайдерів тощо. 
      За першими підрахунками кількість книг досягла майже одного білйьону, але похибка була досить великою у зв"язку з численною кількістю дублетних записів на одну й ту ж книгу у різних провайдерів (наприклад, на відому книгу  “Programming Perl, 3rd Edition”у 46 різних провайдерів було 96 різних записів.  Понад 1500 книг мали однаковий ISBN. Плутанина з назвами відома всім тощо). Наступні уточнення привели до 600 млн., звідки викреслили серіальні видання, мікрофільми (8 млн.), аудіо (4.5 млн.), відео (2 млн.), мапи  (2 млн.) та ін. Нарешті остаточний висновок:  майже 130 млн. унікальних книг. 
    З них Google оцифрував вже 15 млн.

PS. Європіана нині нараховує приблизно ж таку кількість (14,6 млн.).
Світова цифрова бібліотека   на порядки менше, але глобальний проект набирає обертів.
Чи збудуться прогнози про оцифровку всіх видань в найближчі 5-10 років?  


Джерело: Inside Google Books.
.

суботу, 22 січня 2011 р.

Читаємо всюди!


Для відпочинку на вихідних, кілька цікавих фото про мобільні бібліотеки:-) 











PS. вчора був перший місяць обох  моїх блогів. На цьому трохи не дотягнули до 3000 - 2 959 відвідувань , на "Могилянська біліотека" -http://kmalibrary.wordpress.com/  - 1190...

Колеги- блогери, підкажіть, як оцінити такі результати? і як покращити? і чому цей блог не індексує feed "украинские библиоблоги"(хоча там "прописала" обидва?) (і чому feed називаться рос.мовою?:-) Всім гарних вихідних!

пʼятницю, 21 січня 2011 р.

Peer review та його роль у журнальній моделі наукової комунікації

       Україна випускає понад 1400 назв назв наукових серіальних видань, в т.ч. журналів, про якість статей в більшості вже неодноразово говорили. Проблеми не лише у якості самих досліджень, але практично у відсутності системи незалежного рецензування, як це є в усьому світі (існуючий стан, коли автор приносить рукопис і готові рецензії, написані здебільшого ним же і підписані колегами, не вважаємо за потрібне вважати правдивою оцінкою, а БІЛЬШІСТЬ журналів взагалі обходяться без рецензування, залишаючи право на публікацію за редактором журналу).
В серці журнальної моделі наукової комунікації   – незалежне рецензування кожної статті, ось що робить цю модель потужною й непереможною, а академічні рецензовані журнали – основною складовою наукової комунікації.  
            Нагадую: peer review  -  незалежне та  анонімне для автора оцінювання його рукопису статті (дослідження), як правило потрійне (3 рецензенти-фахівці галузі) та сліпе (blind – ім’я автора невідоме рецензентові),  завдяки чому зберігається об’єктивна оцінка та підтримується високий контроль за якістю публікацій у  світі наукової інформації.  Така ось професійна експертиза,  коли крім редактора журналу, рукопис справді оцінюють експерти (peer) в даній галузі знань, що унеможливлює чи зводить до мінімуму неякісні публікації. Мета рецензування — упевнитися і в необхідних випадках добитися від автора відповідності до стандартів, прийнятих в конкретній області науки або науці в цілому.
 Відсоток ВІДМОВ авторам через негативні оцінки експертів в різних журналах по різний, але для прикладу у найвідоміших журналах,  з високим імпакт-фактором, найбільш авторитетних у своїй галузі:

American Journal of Public Health – 80%
British Medical Journal – 79%
International Journal of Cancer – 50%
Lancet – 85%
New England Journal of Medicine – 88-90%
American Economic Review – 85%
Library Quarterly – 70%  (!)
American Political Science Review – 94,6%
Science – 80-87%
Sociometry – 85%
Sociological Theory – 83%

        Автори відмов дістають ввічливого листа на кшталт: «Дякуємо за дозвіл та привілей  ознайомитися з рукописом Вашої праці.  На жаль, експерти не рекомендували Ваш рукопис до друку». Серед причин, за якими експерти відмовляють у публікації, такі: «не містить нового знання», «не містить новизни», «занадто поверхнево», «недостатній рівень дослідження», «не визначено предмет», «проблеми методології», «бідний аналіз», «поганий стиль», «слабкість», «занадто спекулятивно чи езотерично», «занадто технічно», «неважливо»,  «не документовано», «неохайно», «дублікат публікації», «не містить висновків» і т.д.  інколи відмовляють і за причинами «не є пріоритетом для журналу», «поза колом проблем журналу» або «погано оформлена бібліографія до статті».  
       До речі, в більшості випадків автор також дістає пояснення, за яких причин рукопису було «відмовлено». Далі, зрозуміло, автор мусить  доопрацювати  свій рукопис для публікації згідно стандартів… Ніхто  не робить собі харакірі, і не пробує опублікувати це ж в інших журналах. Етика науковця не дозволяє…
        А у нас? Чи настануть часи, коли українська наука буде використовувати справді систему  peer review?
           

Джерело: Editorial peer review : its strengths and weaknesses / Ann C. Weller. -  
Medford, N.J. : Information Today, 2001.- 342 p.

Новий роман Ліни Костенко - в Мережі

Копіюю майже повністю:  "Інтернет-пірати виклали в мережі новий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Текст можна читати онлайн або завантажити безкоштовно на одній з онлайн-бібліотек.

Видавець роману Іван Малкович  ...засмучений...
Онлайн-бібліотека, на якій нелегально розмістили «Записки українського самашедшого», розташована у Еквадорі та функціонує за законами цієї країни.

Роман Ліни Костенко вийшов 17 грудня 2010 і зараз є найбільш купованою книгою в українських книгарнях. Перший наклад роману (10 тисяч) розмели за 10 днів. Були випадки, що примірник роману продавали за 200 гривень, хоча ціна, за яку продавці отримують книгу від видавництва — 42 гривні.Іван Малкович повідомив, що додруковують ще 25 тисяч примірників роману."

Джерело: http://litakcent.com/2011/01/21/piraty-vyklaly-v-merezhi-novyj-roman-liny-kostenko.html


Мдда, копілефт знову процвітає:-)  Ну що ж, успіхів Малковичу у боротьбі з піратами!
А для тисяч охочих почитати роман - шукайте в Мережі.     

Передплачуйте EBSCO і отримаєте гарний сервіс!

EBSCO забезпечує все більш досконалу та поліпшену інтеграцію своїх ресурсів. У вчорашньому пресовому повідомленні кампанії повідомлено, що віднині вже 23 000, 0 назв журналів, що агрегуються EBSCO, забезпечені засобами інтеграції до каталогів та систем управління е-ресурсами бібліотек-передплатників. Отже, якщо Ваша бібліотека передплачує бази даних ЕBSCO або забезпечує  доступ про безкоштовних ресурсів (бази вільного доступу - наприклад, EBSCO Open Access Journals, EBSCO Open Access Law Collection, EBSCO Open Access Philosophy Collection та ін.)       

не забудьте ЗАВАНТАЖИТИ (імпортувати) записи до свого електронного каталогу.

Мова йде як про записи на назви журналів, так і на постатейному рівні (із smart-лінком на повний текст статті, якщо Ви передплачуєте цей журнал). Якщо хтось використовує додаткові рішення від EBSCO (наприклад, A-Z для  управління е-журналами), то всі переваги  сервісів інтеграції EBSCO поширюються і сюди. 

Як завжди, користувачі будуть вам вдячні!
 
Про EBSCO:  Один із основних світових гравців на інформаційному ринку з 1944 р.: продаж та передплата книг, журналів, електронних ресурсів (е-журналів, е-книжок, понад 100 назв баз даних ("український пакет" - через Консорціум "Інформатіо" - http://www.informatio.org.ua/ включає 10 баз даних, але можна вибрати додаткові). Клієнти EBSCO - бібліотеки, університети, дослідницькі установи в 200 країнах світу. Сайт :   www.ebsco.com

Джерело: http://www.librarytechnology.org/ltg-displaytext.pl?RC=15363

середу, 19 січня 2011 р.

Бібліотеки США про вільний доступ


Ще в 2007 р. Асоціація Дослідницьких Бібліотек США (ARL) провела досить цікаве дослідження використання електронних ресурсів вільного доступу, результати якого, сподіваюсь, будуть корисні й нашим книгозбірням сьогодні., щоби не винаходити кожен раз ровера. 
В опитуванні  взяли участь 71 бібліотеки, що становить 58 % членів Асоціації.
          Передбачалось, що всі бібліотеки знайомі з терміном «Вільний Доступ» тому відповідне питання анкети просто відсутнє. Опитування розпочинається вже з того, які типи та види ресурсів вільного доступу бібліотеки вважають за необхідне «долучити» до своїх колекцій та розповісти про них користувачам.  97% – вказали на «електронні журнали», 87% - урядові документи, 80% - книги та дисертації, 62% - матеріали конференцій чи технічні звіти. Серед інших е-документів:  аудіо, графіка, зображення, відео, лекції, навчальні матеріали, препринти,  веб-сайти,  цифрові виставки, цілісні бази даних (наприклад, MEDLine Plus, Movie databases, AllMusic, Notable KY African Aerican тощо).
           Серед каналів доступу до таких ресурсів для користувачів, на першому місці – записи в електронному  каталозі (OPAC) - 82 %, 70% - інформація на бібліотечних веб-сайтах. Для інформації та доступу до журнальних статей використовують також спеціальне програмне забезпечення - URL resolvers (вже відслідковані та перевірені  лінки на журнали, наприклад від провайдерів Serials Solution чи  EBSCO) .  Цікаво, що інформацію про ресурси вільного доступу 94% бібліотек  заносять в  свій електронний каталог (OPAC),  ще 79%  - використовують вже згадані URL resolvers, 73% - розміщують інформацію (списки ресурсів з  лінками до них) на своїх веб-сайтах, чи на спеціально створених порталах чи сервісах (67%).
               На питання про кількість таких ресурсів, більшість респондентів не відповіли, або відповіли приблизно, бо немає засобів обрахунку, або не вважають потрібне відділяти зі ресурси від інших е-ресурсів.  Більшість (84%) бібліотек не мають спеціальної політики щодо відбору та розвитку колекції ресурсів вільного доступу . В цьому вони керуються тими ж політиками, які вироблені для  всіх е-ресурсів в цілому (потреби користувачів, профіль бібліотеки, запити тощо). Цікавим було питання щодо фінансування. Виявляється, що американські університети частково покривають інституційні витрати (на створення журналу, чи оплату публікацій своїх учених, особливо в BioMedCentral, PLoS, Stanford Encyclopedia of Philosophy) з бюджетів бібліотек: 68% опитаних вказали на це! 
              Як вже було згадано, 94% бібліотек каталогізують ресурси вільного доступу, створюючи чи імпортуючи записи в свій електронний каталог (на рівні не лише назви бази, але і назви журналу, чи назви статті, якщо це необхідно!). 69% бібліотек створюють записи самостійно, 86% - беруть готові записи з OCLC, або ж (56%) - імпортують записи від якоїсь третьої сторони (наприклад, провайдерів Serials Solution чи EBSCO). Для каталогізації е-ресурсів 95 %  бібліотек використовують тих же співробітників, які каталогізують й  інші е-ресурси. Час, який витрачається на каталогізацію ресурсів вільного доступу – від 100 до 120 годин на місяць у 2 бібліотек, ще у кількох  - приблизно 20 годин на місяць, а переважна більшість бібліотек не обліковують спеціально такий час  і не розділяють ресурси відкритого доступу від інших. 
           З імпортованих від OCLC записів, 40% бібліотек ще доповнюють ці записи додатково (додаючи окремі поля чи теги, наприклад, джерело комплектування (039 поле, формат MARC21). Або у 856 полі (інформація про електронне розміщення та доступ) додають тег:  856 z – «доступно вільно», або «безкоштовно» (freely available online),  або кнопку SFX тощо.  Звичайно, додають інформацію і в 700-і поля, наприклад, «Журнали вільного доступу» в 730 чи 793 полі. .
          URL, на жаль, досить часто змінюються, за чим потрібно слідкувати, щоби дати користувачеві правильний лінк.   64% з них не відслідковують стабільність адрес самостійно,  як вже було зазначено за них це роблять провайдери (наприклад, Serial  Solution). 33%  респондентів також  використовують запозичене додаткове програмне забезпечення для перевірки лінків. Лише декілька бібліотек  роблять це в ручному режимі, та й то залучаючи, скажімо, на таку працю студентів.  28% (19 бібліотек) не переймаються цими проблемами взагалі, і не перевіряють спеціально стабільність адрес зовсім. Із існуючого програмного забезпечення для перевірки стабільності URL, і відповідно лінків: наприклад, вбудований модуль в АБІС «Innovative Interfaces and Endeavor (5 бібліотек), OCLC PURL link cheсker software (3), Xenu (3), LinkBot (2), JTurl (1), LinkScan (1).
            Статистика використання ресурсів відкритого доступу цікавить значно меншу кількість бібліотек, ніж  статистика передплачених е-ресурсів. Лише 46% бібліотек відслідковують перше.  Для цього, здебільшого,  використовують наступні  методи: лічильники на сайтах чи інші засоби статистики відвідування сайтів (для власних ресурсів), або COUNTER в Open Journal System  тощо. Для  віддалених ресурсів, скоріше звертаються до провайдера (інколи він надає таку статистику, наприклад, це робить ЕBSCO). Все більше бібліотек використовують можливості SFX  або Metalib, або іншого спеціального програмного забезпечення (сімейства лінк-резолверів).
            Хоча 75% респондентів відповіли, що не займаються спеціально популяризацією ресурсів вільного доступу, всі вони інформують користувачів бібліотеки про таку можливість. На додаток до представлення таких ресурсів у власних електронних каталогах та списках на сайтах, бібліотеки (79%) включають такі ресурси в предметні путівники чи покажчики, розповідають на них через існуючі системи тренінгів чи семінарів (54%), повідомленнях в бюлетенях чи інших університетських газетах (48%), через новини на власних веб-сайтах (46%), через бібліографічні огляди (45%), через листи розсилки (36%). Серед інших форми популяризації: університетські конференції чи інші форуми, друковані  флаєри чи листівки про якийсь ресурс чи інший роздатковий матеріал тощо.  
              Більшість університетів США мають формалізовані «Положення про підтримку відкритого доступу» чи інші документи, що обумовлюють політику університету та технологію його роботи з такими ресурсами. Відповідно бібліотеки теж мають власні політики щодо роботи з такими ресурсами.
                Подібне дослідження вже «назріло» і в наших бібліотеках, хоча б університетських, чи не так? 


Джерело: Open access resources / Anna K. Hood.- Washington, D.C.: Association of Research Libraries, 2007.- 137 p. – (SPEC kit; 300)


Як пройти в Бібліотеку або чому Публічні Бібліотеки є важливими для Країни

"The Librarian's Book of Lists" (Chicago: ALA Editions, 2010) - "fun read and a wonderful gift". 

Нова книга американського бібліотекознавця Дж.Ебергарта (George Eberhart), багатолітнього редактора е-бюлетеню American Libraries Direct від Американскої Бібліотечної Асоціації, автора багатьох статей в журналі  American Libraries, автора відомої "The Whole Library Handbook", в доступній і дотепній формі розповідає про  серйозні і не дуже речі, пов"язані з Бібліотекою, наприклад, як сказати "Як пройти в бібліотеку" на 50 мовах світу, "6 співів птахів, що нагадують про бібліотеку", 10 найкращих бібліотечних блогів, 15 найкращих листівок про бібліотеки, 5 речей, які Вам треба знати, якщо Ви директор Бібліотеки, 5 кінофільмів, в яких найгірше представлені образи (стереотипи)  бібліотекарів:-)  і т.д.    Корисними для наших українських колег, думаю, будуть: 

14 речей, які роблять публічні бібліотеки важливими для країни 

1. Публічні бібліотеки зміцнюють демократію
2. Публічні бібліотеки руйнують кордони
3. Публічні бібліотеки - "ігрове поле" для кожного (рівні для всіх членів громади, незалежно від соціального статусу тощо )
4. Публічні бібліотеки поважають незалежність думки (різні культури, різні ідеї, різні концепції)
5. Публічні бібліотеки - джерело творчости (створюючи атмосферу, яка стимулює цікавість, навчання, здатність до відкриттів) 
6. Публічні бібліотеки - сакральні місця  (надаючи почуття спокою та трансцедентності)
7. Публічні бібліотеки формують майбутнє (через роботу з дітьми та підлітками) 
8. Публічні бібліотеки поважають цінність Сім"ї (через сімейні заходи)
9. Публічні бібліотеки формують навички для 21 століття 
10. Публічні бібліотеки - технологічні центри  (тут дані, що в 2009 р. 71% публічних бібілотек США заявили, що вони ЄДИНІ БЕЗКОШТОВНІ в своєму населеному пункті точки доступу до компютерів та інтернет для членів своєї громади
11. Публічні бібліотеки - "рятувальне коло" для безробітних 
12. Публічні бібліотеки повертають вкладені в них кошти ( це цікаво, у нас таких прикладів не зустрічала. Тут же автор стверджує, що за кожен вкладений в бібліотеку долар, бібліотека повертає громаді цінностей і послуг від 1,3 до 10 доларів. Наприклад, в 2009,  бібліотекарі "повернули" 428 мільйони годин на рік через обслуговування  (206,000 бібліотекарів США  x 40 годин на тиждень  x 52 тижні). А порахувати "вартість" бібліотеки можна за допомогою Library Value Calculator, створеним Массачусетською Бібліотечною Асоціацією. 

13. Публічні бібліотеки формують громади (члени громади навколо Бібліотеки)
14. Бібліотеки - хранителі знань.  

Джерело: http://www.alastore.ala.org/detail.aspx?ID=2886  

Україна повертає Грузії вкрадені книги

Копіюю майже повністю цю новину, вітаючи і нас і наших грузинських колег з таким актом справедливости:

 Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України передала Грузії 56 старовинних книг XVІІІ-XІX століття, повідомили у прес-службі Мінкультури.

Книжки були викрадені з бібліотеки Тбіліського державного університету імені І.Джавахішвілі, незаконно ввезені на територію України і в березні 2008 року вилучені співробітниками Бориспільської митниці

Nota bene: На сайті Тбіліського держ.ун-ту про це ні слова :-)  А цікаво, що каже на це бібліотека Університету. 

Contra spem spero: от, якщо би хтось вирішив повернути до Могилянки книги, що належали колись КМА-КДА...










вівторок, 18 січня 2011 р.

PLoS One – найбільший в світі академічний журнал:


В моєму Колумбійському університеті нарешті закінчуються студентські канікули (майже місяць!), і від завтра новий семестр. Урра!  Нині завершувала звіти бібліотечні могилянські, і принагідно натрапила на таку інформацію:  

Міжнародний  мультидисциплінарний  академічний журнал вільного доступу 
PLoS One  надрукував минулого року 7,000 статей! 

PLoS ONE від відомого видавця у світі відкритого доступу PLoS (Public Library of Science) –  мультидисциплінарний рецензований електронний  академічний журнал, з усіма усталеними процедурами контролю за якістю через рецензування, відслідковуванням статистики використання статей та можливістю обговорення тощо. 

Для користувачів Інтернет доступ до журналу (як і до всіх інших журналів видавництва -    PLoS Biology, PLoS Medicine, PLoS Genetics, PLoS Computational Biology, PLoS Pathogens, PLoS Neglected Tropical Diseases, -   див. http://www.plos.org/journals/index.php ) безкоштовний.  Але, знаємо про  безкоштовний сир (журнал потрібно утримувати, забезпечувати технічну платформу, сплачувати рецензентам тощо), тож PLoS  (як і багато інших видавництв відкритого доступу)  бере кошти з авторів (або, скоріше, їхніх інституцій чи  фондів, що фінансують дослідження) – 1350 доларів США за статтю… 

Натомість , журнал  забезпечує автору високу ступінь рейтингу через реферування у  Scopus,  PubMed, MEDLINE, PubMed Central,  Web of Science, Google Scholar, Chemical Abstracts Service (CAS), EMBASE, AGRICOLA, PsycINFO, Zoological Records, FSTA (Food Science and Technology Abstracts), GeoRef, та  RefAware.

Всі статті журналу ліцензовані Creative Commons Attribution License (CCAL), яка зберігає за автором його права інтелектуальної власності, але дозволяє будь-кому завантажувати, використовувати, передруковувати, розповсюджувати, копіювати цю статтю 

До речі, якась тенденція до «глобалізації» журналів, особливо у світі електронних журналів відкритого доступу, намічається:  Видавництво SAGE анонсувало нещодавно про створення мега-журналу для соціальних і гуманітарних наук SAGE Open,. Відоме видавництво Nature Publishing Group презентує мегапроект Scientific Reports (“всі галузі природничих дисциплін — біологія, хімія, фізика, науки про землю»).  BMJ Open (все про медичні дослідження), AIP Advances (фізичні дисципліни) тощо.

Можливо, і вірно, адже індексація відбувається на рівні статті та її контенту, а не назви журналу. До речі, я вже давно озвучила крамольну думку, що журнально-орієнтована модель наукової комунікації відмирає. Їй на зміну в епоху Інтернет приходить СТАТЕЙНО-ОРІЄНТОВАНА модель  Але про це іншим разом.

неділю, 16 січня 2011 р.

Happy 10th Birthday Wikipedia !

Сьогодні – 15 січня 2011 року - 10 років з дня народження Вікіпедії, вільної онлайнової  багатомовної універсальної он-лайн енциклопедії, що створюється сотнями тисяч авторів – добровольців з усього світу. За перші 10 років, Вікіпедія зібрала 17 мільйонів статей в 270 мовних версіях., стала п'ятим  у світі найпопулярніших онлайн ресурсів (400 мільйонів унікальних відвідувачів і понад 13 мільярдів відвідувань сторінок за місяць).  Вікіпедія , як відомо,  само організованої  спільнота добровольців, які жертвують свій час на наповнення Вікіпедії (хтось на днях сумнівався, що існують альтруїстиJ). А ще – справжній майданчик змагання народів у здатності творити контент

Вітаємо  численних авторів, редакторів, ентузіастів та просто прихильників Вікіпедії з Днем народження! Щирі вдячні слова одному із засновників Вікіпедії Джиммі  Вейлзу (Jimmy Wales), який , до речі,  нині звернувся до спільноти з спеціальним месседжем:

День народження Вікіпедії святкували і в Україні: прес-конференцію ще 12 січня провела «Вікімедіа Україна» — громадська організація, яка сприяє розвитку Вікіпедії в Україні, відділення Wikimedia Foundation. В Харкові відбулась спеціальна ювілейна вікізустріч вікіпедистів, організована активним автором статей про Харків, паном Євгеном, або ж просто Ace^eVg, як він себе називає.   

Всім бібліотекарям раджу завітати на звіт про вебінар, присвячений 10-літтю Вікіпедії, що нині провели в Тернопільському національному  технічному університеті ім І.Пулюя (спасибі пані Галині за інформацію!). Отже – тут - http://ten.wikipedia.org/wiki/Ternopil

До речі, Українська Вікіпедія на першому місці в світі за темпами росту відвідуваності! 


З днем народження, Вікіпедіє!

PS. А Ви вже розмістили статтю про Вашу Бібліотеку у Вікіпедії?  Зробіть це зараз!