Букметрика

До бібліометрики вже звикли, знаємо що, як, і навіщо вона вираховує, і хто з ким,  і чим, і як міряється:-) 

Це про статті. А як щодо книжок? З цим донині було не дуже, аж ось: зустрічайте - Bookmetrix: a new platform for tracking book impact. Скільки і як завантажували книжку, який розділ найбільше і т.д.  Зараз поки тільки для книжок Springer, до того ж з обмеженим доступом. Але незабаром....

Офф-топ: а тим часом на теренах вітчизни президентом НАН України знову обрано ровесника цієї ж НАН... А Ви кажете, бібліометрія....

References in Roman script: допоможемо журналам?

Відомі причини спонукають кожен науковий журнал потрапити  в міжнародні реферативні бази, передусім, в Тhomson Reuter-івські та в SCOPUS (від Еlsevier). (Ще й після того, як рідне Міносвіти (як би воно наразі не називалось)  почало вимагати наукометричні скопусівські дані з університетів, щоправда обіцяючи колись таки передплатити власне базу.:-)

Так само добре відомо, що в "дорослі" бази беруть далеко не всіх: в Scopus тільки 44 вітчизняних журнали, і лише 19 в Thomson Reuters.)  Бо критерії досить високі, це теж відомо. Крім змістовних, ще й купа формальних: якісне оформлення статей, наявність ISSN, чітка періодичність, англомовні заголовки -анотації-ключові слова, пристатейна  бібліографія в латиниці, чіткі дані про афіляцію авторів тощо +  ще й налагоджена система peer review, ще й міжнародний склад редколегії  та авторів, ще й сайт журналу англійською мовою і т.п.  До того ж в Scopus, н-д, враховується індекси цитування 3-х членів редакційної ради (головного редактора та ще 2-х, яких він запропонує) та власне журналу. До того ж, якщо запропонований журнал не пройде експертизу, в наступні два роки він не може бути поданий, так що на "авось" не проходить... Детальніше  про вимоги можна почитати тут і тут, хоча б.

"Кто виноват и что делать" журналам - питання вже риторичні: виконувати й потрапляти в міжнародні комунікації. Або не виконувати й не претендувати.

Поза тим, першим стали б у пригоді й бібліотеки, які могли б  допомогти редколегіям журналів та й авторам тренінгами/ консультаціями на кшталт "Як вірно оформити пристатейну бібліографію в романському алфавіті  та навіщо це робити або Все про  References in Roman script".  Ця вимога є вкрай важливою, про впливи посилань та наукометрію-бібліометрію писано-сказано вдосталь, але якось дослідники, часто-густо не сприймають це всерйоз, а редколегії журналів теж не завжди зважають, і от, як пише  авторка першої рекомендованої мною тут статті  : "В 2009-2010 рр. в SCOPUS було запропоновано понад 140 російських журналів. З них біля 60-ти ...не були прийняті на експертизу. Основна причина відмови  – відсутність російськомовних пристатейних бібліографічних списків в романському алфавіті". Чи хтось, колеги, проводить такі навчання? Чи у когось в планах освоїти всі "секрети" у царині  закордонних стандартів на бібзаписи?  Хтось знає, чому не варто використовувати  наші улюблені // та «–» у описі,  і чим відрізняється Harvard - British стандарт від Chicago? а що таке MLA Style? Як цитувати монографію, і як матеріали конференції? а неопубліковані матеріали чи електронні ресурси?які правила транслітерації?  І які програмки можна використати для автоматичного оформлення посилання? Чому важливо вказати DOI? і т.д.і т.п.?  Якщо хтось таке проводить, поділіться досвідом-програмами?  Якщо ж ні, пропоную подумати над цим,  це таки наша безпосередня фахова діяльність. Може, і наш професійний внесок у справу просування вітчизняних журналів на міжнародний рівень, знадобиться... 

PS. Ложка дьогтю Порада авторам: не вмієте-не знаєте як створити-транслітерувати  посилання в латиниці, то побільше цитуйте закордонних авторів: "... В то же время, большая часть принятых к экспертизе журналов также не выполнила эти требования, но была принята, так как в пристатейных списках этих журналов много ссылок на иностранные публикации, в учете которых заинтересованы создатели БД":-). Звідси ж.

Як оцінити статтю у відкритому доступі

Серед частих запитань щодо впливу публікацій у відкритому доступі на індекси цитування, часто звучить скептичною нотою: як  це оцінювати? як відстежити використання? за кількістю завантажень? Хто вимірює це і як? Традиційно відомо, як це працює в традиційній  для наукових журналів метриці.  А як для відкритого доступу? а як оцінити цитування з матеріалів, розміщених в репозитаріях?

Pазирнемо в Article Level Metrics від Public Library of Science. 

Тут вам і

• Статистика використання статей   -к-ть  переглядів в  HTML, чи  завантаження в PDF чи XML
• Дані про цитування з Web of Science, PubMed Central, Scopus  та  CrossRef
• Соціальні закладки з  CiteULike та Connotea
• Коментарі чи нотатки, що залишають читачі статей 
• Нотатки чи замітки в блогах, в т.ч. з Nature Blogs, Bloglines та ResearchBlogging.
• Рейтинги  – знову ж з вимірювання попудярності (затребуваності) тіє чи іншої статті

Щоправда, слід зізнатися що подібних метричних "забавок" ще не часто зустрінеш у видавців чи агрегаторів, до того ж автори цього проекту теж зазначають про деякі похибки, бо ж перші спроби... А про те, що метрики онлайнової  інформації  різняться і для різних типів статті, і від галузі знань, і від піків "активності" звернень тощо - ми з вами знаємо.Про деталі цієї метричної системи можна не тільки почитати, а й подивитися різні відео. (А ще мені подобається, як працює на цьому сайті слайдер:-) 

Ну що ж, вітчизняний проект "Наукова періодика України" вже теж експериментує  з подібними метриками. Може і вималюються скоро стандарти. 

Що таке високоцитовані статті та хто їх пише в Росії

30 червня, в наступний четвер, з 19-00 в проекті "Публічні лекції Полит.Ру" - не пропустіть виступ канд.фіз.-мат. наук, заступника директора з управління електронними ресурсами Бібліотеки Національного дослідницького ун-та «Высшая школа экономики» (НИУ ВШЭ, Москва) відомого дослідника в галузі наукометрії та бібліометрії п. Володимира Післякова. Тема лекції Высокоцитируемые статьи: что это такое и кто их пишет в России
Джерело
Додатково: Класична вже стаття Післякова "Методы оценки научного знания по показателям цитирования"  
Дещо про це у ПБ тутечки

Посилання і цитування легко відстежити в проекті SSRN's CITEREADER

Cеред "закидів" противників репозитаріїв лунають  і такі: "Набір сервісів репозитаріїв нічим особливим не відрізняєтся. У видавців є сервіси відслідковування (а отже, аналізу) цитування (наприклад, Crossref, чи Web of Knowledge, чи Scopus), а у репозитаріїв - нема" . 

      Останнє твердження - не зовсім істинне. Взяти  хоча б іспанську Recolecta, Bielefeld Academic Search Engine, OAIster,  і от тепер - SSRN: Електронна бібліотека Дослідницької Мережі Соціальних Наук (SSRN). Відомий  ресурс, адже тут сьогодні  зібрано 270 459 повних текстів та 334 тис. рефератів публікацій в галузі соціальних наук  від понад 158 тис. авторів - науковців.

Статистика завантажень - вражаюча: всього понад 44 мільйони, в т.ч. майже 9 млн. за останні 12 місяців,  813,786 - за останні 30 днів.
Недавно Мережа оголосила про новий проект  - CITEREADER™ REFERENCE AND CITATION PROJECT:  понад 6.7 млн. посилань з  182,000 публікацій та понад 4,2 млн. цитувань в бібліотеці  SSRN (відповідно на  REFERENCES tab  та  CITATIONS tab). Такий унікальний довідковий апарат дозволяє дослідникам охопити все коло джерел, повернутися до необхідних через resolved links (до речі, хто знає українcький відповідник терміну ? я пишу резолвер, але підозрюю,що..). 

І ще одна чудова, як на мене річ,  на головній сторінці зверніть увагу на винесену статистику: "Топ авторів", "Топ інституцій", "Топ статей". Крім того, що це цікаво і веде до найпопулярніших робіт (наприклад, стаття "Що таке шлюб" зібрала 29,095 завантажень:-), це можливо і спосіб промоції? Амбітність дослідника, який хоче визнання -благородна річ, чи не так? Може зробимо на своїх репозитаріях  подібній сервіс "Топ робіт"? 

Джерело

Імпакт-фактор: pro & contra

     Трапились такі дані: 89 відсотків імпакт-фактору журналу Science за 2004 забезпечили всього 25% публікацій цього журналу.  Подібна історія з Nature: 90 відсотків імпакту за 2004 рік забезпечили знову ж таки 25 % публікацій. (Джерело: The Future of the Academic Journal /B.Cope, A.Phollips – Chandos Publishing, 2009) 

Чи означає це, що решта 75%  в обох журналах з одними з найвищих в світі IF були  неважливими? Чи можна говорити про імпакт-фактор  як панацею у визначенні критеріїв важливості журналу в науковому світі? 

Нагадаю: Імпа́кт-фа́ктор (або IF) — кількісний показник важливості наукового журналу, є одним з формальних  критеріїв, за яким можна порівнювати рівень наукових досліджень. Науковий рейтинг дослідників (в т.ч.його індекс цитування) багато в чому залежить від  імпакт-фактору журналу, де він публікується. При присудженні грантів, висуванні на наукові премії (включаючи Нобелівську) експерти неодмінно звертають увагу на наявність у здобувача публікацій у журналах, охоплюваних JCR.  З 1960-х років розраховується Інститутом наукової інформації (Institute for Scientific Information (ISI), нині називається  Thomson Reuters. ІF  публікується в журналі  «Journal Citation Report». 

         Розрахунок IF базовано на трирічному (інколи дворічному) періоді. Наприклад, IF журналу в 2010 р.  I₂₀₁₀ буде обчислено таким чином:

I₂₀₁₀ = A/B,  де:

• A — кількість цитувань (протягом 2010 р. в журналах із списку Інституту наукової інформації) статей, опублікованих в даному журналі  у 2008-2009 роках;
• B — кількість статей, опублікованих в даному журналі у 2008-2009 роках.

NB: нині доступні останні дані за 2009 рік. Топ-журналів з найвищими IF: CANCER JOURNAL FOR CLINICIANS  - 87,925; ACTA CRYSTALLOGRAPHICA SECTION A – 49, 926; NEW ENGLAND JOURNAL OF MEDICINE  - 47,050; NATURE REVIEWS MOLECULAR CELL BIOLOGY   - 42, 198; ANNUAL REVIEW OF IMMUNOLOGY  - 37, 902; PHYSIOLOGICAL REVIEWS  - 37, 726; CHEMICAL REVIEWS  - 35, 957; NATURE  - 34, 480.  CELL  - на 12 місці (31,152),  LANCET – на 13 (30, 758), SCIENCE  - на 15 (29, 747). Журнали відкритого доступу теж потрапили в першу сотню: PLOS MEDICINE  (13,050), PLOS BIOLOGY (12,916)

       Українських журналів не більше 2 десятків (досить складно порахувати за відсутності відповідного пошуку).  Відомий приклад єдиного українського журналу, який має імпакт більше одиниці – «ФИЗИКА НИЗКИХ ТЕМПЕРАТУР» ( Low Temperature Physics) я в переліку УКРАЇНСЬКИХ не знайшла, хіба що Харківський ФТІ низьких температур ім..Веркіна,  що видає журнал, не лише  робить це спільно з Американським Інститутом Фізики, але й ідентифікує себе, на жаль, як Росію…

Див. витяг із запису: 

Full Journal Title: LOW TEMPERATURE PHYSICS 

Language: ENGLISH

Journal Country/Territory: RUSSIA

Publisher: AMER INST PHYSICS

   

Поза тим, повертаючись до "pro et contra" оцінки ІФ. Позитивні характеристики IF відомі:

• Широке охоплення наукової літератури — індексуються 7387  назв  журналів з 60 країн;
• результати публічні та легкодоступні; зрозумілі у використанні та розумінні;
• журнали з високим IF зазвичай мають більш жорстку систему рецензування (а отже, якість).

Але, звернемо увагу на такі речі:

• Незрозумілим є наскільки число цитувань свідчить про якість статті (дослідження), (хоч про це багато писали, але питання лишається риторичним, певно)   
• В багатьох галузях (наприклад природничі науки) дворічного періоду абсолютно недостатньо для аналізу, є потреба охопити хоча б 7-10 років  Класичні статті, як знаємо, цитуються і кілька десятиліть…
• Як бути з самоцитуванням?
• Що з негативним цитуванням?
• Як бути з різними IF для різних галузей знань (ІF 1-3 в математиці чи фізиці  приблизно тотожний IF  5-8 в біологічних науках)

 І т.д.

Агітувала і буду агітувати  впровадження бібліометричних показників (імпакт-фактор, індекс цитування, присутність в міжнародних реферативних базах тощо) у оцінку вітчизняних наукових досліджень, все ж не можна однозначно довіритися якомусь з них. 

Хоча Україні до цього так далеко…  

PS. Минулого року Наукова Фундація Німеччини (Deutsche Forschungsgemeinschaft ) прийняла рішення НЕ ВКЛЮЧАТИ бібліометричної інформації (H-index and the impact factor) у оцінку роботи дослідників  при визнанні кваліфікації, фінансуванні грантів тощо.