Де не варто публікуватися: список Дж.Біла зростає

Поки є попит, буде пропозиція. Основний закон маркетингу ніхто не відміняв,  на жаль, його доводиться застосовувати і до фейкових журналів та фейкових видавництв, що обіцяють швидку й безпроблемну (лише сплатіть) публікацію у міжнародному журналі.
Про те, чому не варто публікуватися в таких журналах, читайте тут.





Але ось свіжі дані: на жаль, кількість таких видавництв та журналів стрімко зростає. Прогнозую: зростатиме й надалі:-(
Список Белла (Beall’s List of Predatory Publishers 2016) вже нараховує:882 "сумнівних"журнали та 923 видавництва....
Стережіться, перевіряйте самі чи запитайте у Вашого бібліотекаря!


 

Фейкові журнали, фейкові видавництва...

Наступ фейкових журналів (видавництв) - продовжується. Втім, поки є попит на швидке розміщення сумнівних публікацій результатів сумнівних досліджень задля галочки ступеня кар'єри CV чищехтознадлячого, такі пропозиції житимуть! (Віват, О.Бендер відпочиває!)
Тримайте:  черговий кейс. Маємо два видавництва. 
Обидва наче зі США: перше -  DESTech Publications, Inc. , друге -  Science and Engineering Publishing Company. 
Перше - випускає 22 журнали. 
Друге - 77. 
20 журналів (за назвами) - спільні. 
Мають ті ж назви, той же склад редколегій, однакових  головних редакторів... і однакові граматичні помилки в  назвах журналів. 

 Адреси журналів ведуть, як правило, на ось таку геолокацію: невинний будиночок з сайту продажу нерухомості десь в одноповерховій Америці...
Обидва видавництва хочуть "небагато": по триста баксів з автора за публікацію...
Підозрюють,  що обидва сайти "народились" не без участі Піднебесної, але це вже інша історія...
"Пока живут на свете дураки, Обманом жить нам, стало быть, с руки" .
Не попадіться! 

Джерело
 
   

Гіперавторство: нова модель в науковій комунікації?

 Скільки потрібно фізиків, щоб розігнати колайдер вкрутити лампочку написати статтю? 

У 2015 році рекордсменкою  по кількості співавторів стала стаття, опублікована в журналі Physical Review Letters, до якої долучились... 5154 осіб! 

Стаття зайняла 9 сторінок, а ще 24 - власне перелік прізвищ причетних. 

Власне публікація містить результати дослідження щодо більш точної оцінки маси бозона Гіггса , що здійснили у співпраці дві дослідницькі групи: ATLAS (A Toroidal LHC ApparatuS) та Compact Muon Solenoid, які працюют на обох детекторах Великого Адронного Колайдера (LHC) в знаменитому CERN. 

Власне серед співавторів були перераховані не лише дослідники, але й інженери та всі хто підносив чайок технічні фахівці.

За статистикою Thomson Reuters Web of Science, помітне зростання кількості авторів статей розпочався приблизно з 2009 року, що обумовлено не лише глобальною колаборацією у дослідженнях, але й зростаючими вимога щодо кількості публікацій та цитувань, і вже викликає жарти щодо вимірювання кількості колег у "кілоавторах". 

Фахівці з досліджень науки говорять про нове явище в сучасному науковому знанні – «гіперавторстві» (hyperauthorship). Термін вперше був запропонований Блейзом Кроніним (Blaise Cronin) з США ще у 2001 році. 

Згадаємо перші "ластівки" такого гіперавторства: стаття 2003 р. з проблематики  секвенування геному людини містила прізвища 272 дослідників. Вже 1014 співавтори долучились до написання статті з описом послідовності генів Muller F у мухи-дрозофіли. "Серед авторів мусить бути кожен, хто колись бачив дрозофілу», — іронізує з цього приводу нейроетолог  Зен Фолкес (Zen Faulkes) з університету Техас в Ріо-Гранді (США).

Що приховується за експоненціальним зростанням авторів в сучасних наукових публікаціях, і чи це справді нова епоха  в організації наукових досліджень та наукової комунікації?    Що думаєте? 

А у нас? Вітчизняні ж наукові журнали все ще, як правило, чомусь бережуть папір міряються стандартами минулого століття, і вимога "Число співавторів не має перевищувати двох осіб" присутня в багатьох редакційних політиках. Змінюємо?    

 

Офф-топ: переліки прізвищ в таких гіперавторських статтях, як правило, розташовуються за абеткою, а посилання містять лише прізвище першого за абеткою (Аа.. та ін.). 

Ех, невже міняти прізвище?:-)   

 

Джерело

І ще тут.

 

Українські наукові журнали: перезавантаження

Не пропустіть появу нового проекту: сайт "Українські наукові журнали" упорядковує інформацію про вітчизняну наукову періодику, а також дає корисні поради авторам, редакторам, адміністраторам, бібліотекарям.  Зорієнтуватися, чи Ваш журнал відповідає бодай мінімальним міжнародним критеріям допоможе Могилянський протокол (нічого особистого, лише за активністю учасників конференції , що відбулась в березні 2015 в НаУКМА).

Якщо Ваша установа видає журнал, а його ще нема в цьому переліку - додайте! Реєстр відкритий для будь-якого наукового журналу (це дуже просто, і безкоштовно). З питань покращення сайту - звертайтесь!   
Новина про проект на сайті НАН України

Перевір, подумай, завантажуй

Подумай, перевір, тоді завантажуй - #thinkchecksubmit  

Як обрати "правильний " журнал для поширення результатів власного дослідження?
Як не втрапити на шахраїв, які лише збирають кошти, обіцяючи скопусівський etc. рай? Як перевірити авторитет журналу?
#pubmet2015 презентує новий сервіс для дослідників, які прагнуть відіслати статті у незнайомі журнали.  Перш, ніж зважитися на завантаження статті до незнайомого журналу, пропонується відповісти позитивно, як мінімум на такі запитання (перепрошую, переклад досить вільний + дещо додаю від себе):

• Чи Ви чи хтось з Ваших колег знають цей журнал? Чи читали Ви хоч одну статтю з цього журналу? Чи рекомендував якусь статтю з цього журналу Ваш колега?
• Чи виглядає професійним веб-сайт-журналу?
• Чи досить легко знайти останнє число журналу?
• Чи вказані контакти видавця на сайті журналу, і чи вони достовірні(хоча б виглядають достовірно)? Чи є крім е-пошти, також телефон? поштова адреса?
• Чи назва видавця відображена в назві домену журналу?
• Чи цей видавець також продукує інші журнали, відомі Вам чи Вашим колегам?
• Чи журнал оголошує про перед- чи пост-публікаційну рецензію (peer review)?
• Чи статті цього журналу індексуються відомими Вам сервісами? 
• Чи прозоро й чітко вказано про сплату за публікацію (якщо така є)? І якщо є то чи вказано, за що саме сплачуються кошти?
  Чи є авторитетною редколегія? Чи Ви знаєте цих вчених? Читали їхні публікації? Чи вказують вони про участь в редколегії цього журналу на власних вебсайтах? 
• Чи видавець підтримує якусь ініціативу, наприклад, чи належить до Committee on Publication Ethics (COPE)? 
• Чи журнал відкритого доступу? Чи зареєстрований від у Directory of Open Access Journals (DOAJ)?
  Якщо журнал відкритого доступу, чи видавець належить до Open Access Scholarly Publishers' Association (OASPA)? Чи якоїсь іншої Асоціації? 

 У нас нині теж з'явиться купа пропозицій, фірм і фірмочок, тож будьте обережні! Перевіряйте, думайте, радьтеся!

Чим коротше, тим краще!

"Будьмо стислими. Світ перенаселений словами." 

(Станіслав Єжи Лец)

Вчені Adrian Letchford, Helen Susannah Moat таTobias Preis з University of Warwick (Сполучене Королівство) проаналізували 140 000 наукових статей, що були опубліковані з 2007 до 2013 р. та мали високі показники цитування в Scopus. 

Вердикт: чим коротший заголовок статті - тим вище цитування!

Пояснюють це трьома факторами: по-перше, рейтингові журнали з високим імпакт-фактором обмежують довжину заголовку. По-друге, для справжніх наукових відкриттів не потрібна довга назва (на відміну від тих, що лише доповнюють вже вивчені галузі знань). Ну, і рівень сприйняття коротких заголовків - значно вищий. 

Четвертий- а може ліньки вставляти довгі посилання? 

Про дослідження та його методику читайте тут.

Першоджерело тут.

Трохи по темі ще - тут

Будьте стислими і буде вам щастя цитування! 

І ще раз про журнали

"..з'являється дуже багато журналів  — набагато більше, ніж якісних статей, бо  публікуватися потрібно усім, а дослідження з гарними результатами трапляються рідко. Крім того, знижується якість статей. Всі знають, що потрібно написати три статті на рік, тому з однієї якісної статті продукують три не дуже якісних, або публікують приблизно одну й ту ж статтю, змінюючи назву... Для тих, хто все ж читає журнали, сам процес читання стає більш проблематичним: журналів багато, в них  складно орієнтуватися, в них публікуються в основному слабкі статті. Із статтями, певним чином, все відбувається так само, як із дисертаціями — опублікувати ретельно зібраний, але мало оригінальний текст набагато легше, ніж супер оригінальний. В історії науки ХХ століття є купа історій в стилі Джоан Роулінг: статтю, за яку можуть дати  Нобелівську премію, не приймають кілька провідних журналів — надто незвичайно, та й рецензенти не впораються. Якщо над душею ніхто не стоїть, статтю можна послати і в інші журнали, допоки її десь не зрозуміють. Але якщо  попереду захист чи просування, краще відразу взятися за простіший сюжет, щоби напевне опублікували. Журнал припиняє працювати як комунікативна система та перетворюється в джерело сигналу". 

Джерело

Редакція журналу вибачається...

Дзвін — щомісячний літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис Національної спілки письменників України. Видається у Львові.

Засновано 1940 під назвою «Література і мистецтво». Від липня 1945 до лютого 1951 виходив піж назвою «Радянський Львів» як журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. 1951—1989 виходив під назвою «Жовтень». Від 1990 виходить під сучасною назвою...

І як тоді оце? 

 

Дякую Марина Єщенко за поширення.

Свято першого журналу

6 березня виповнилось 350 років першому науковому журналі в світі - Philosophical Transactions. 

Видання Лондонського Королівського Товариства, що започаткувало журнальну модель наукової комунікації, включно з рецензуванням, видається і донині. Хіба конкурує нині... ще з майже 30,000 науковими журналами:-)  Детальніше про історію журналу тут. 

А до свята першого журналу, всі журнали товариства до  30  березня 2015 - у вільному безкоштовному доступі. Поспішіть! 

20 фактів про наукові журнали

Трапився гарний звіт: The 3rd Edition of The STM Report ( від International STM Association).
Тож, все що ви хотіли знати про наукові журнали, але боялися запитати:-) :
 · STM журнали відіграють ключову роль у комунікації та фіксуванні результатів наукових досліджень, а також в оцінці дослідницької діяльності на всіх рівнях: від індивідуального до національного рівня досліджень.
· Журнали не просто поширюють інформацію, але й забезпечують засобами формально зафіксувати рейтинг автора, підтримують якість через рецензування та надають зареєстровану архівну версію для майбутнього використання.
· В 2012 році було близько 28 100 активних наукових рецензованих журналів.
· В сумі ці журнали публікують близько 1,8-1,9 мільйонів статей на рік.
· США є найбільшим постачальником дописів, виробляючи близько 21% статей на рік, на другому місці - Китай з 10%.
· Кількість публікацій зростає щорічно на 3-3,5%, а кількість журналів приблизно на 3,5%.
· Приводом для зростання чисельності журнальних статей є зростання числа активних дослідників, яке, в свою чергу, спричинено зростанням науково-дослідних бюджетів, і в даний час, у світовому масштабі, оцінюється в межах 6,5 і 9 млн.
· Кількість видавців STM-журналів, за різними оцінками, складає близько 5000-10 000. З них 5000 котрі працюють в основному для цього, решта - численні невеликі організації (більшість з яких не займаються видавництвом як єдиним видом діяльності).
· Щорічні доходи, отримані від видання англомовних STM журналів оцінюється приблизно в 9,4 млрд. доларів США (станом на 2011 рік).
· Близько 52% доходів STM журналів (у тому числі й не-журнальної продукції) приходить із США, 32% з Європи / Близького Сходу, 12% з Азії / Тихого океану і 4% від решти світу.
· Повна вартість публікації журнальної статті (з друкованою та електронною версією) становить близько 3000 фунтів стерлінгів.
· У галузі зайнято приблизно 110 000 працівників по всьому світу, і, крім того, за різними оцінками, ще близько 20-30,000 працівників залучено побічно.
· Кількість цитувань журнальної статті дослідниками в рецензованих журналах є одним з найбільш широко використовуваних методів обліку наукових досліджень.
· Імпакт-фактором журналу називається середнє число цитувань, отриманих статтею в журналі протягом певного інтервалу часу. Імпакт-фактор для журналу часто використовується як міра якості для окремих статей, хоча це й було визнано недоречним та некоректним (через широкий діапазон посилань, отриманих окремою статтею в журналі).
· Практично всі STM журнали тепер доступні в Інтернеті, хоча багато з них також пропонують друковані видання, щоб задовольнити зберігання попиту з боку деяких клієнтів. Технологічні інновації додали функції, з якими Інтернет видання не можуть бути відтворені у пресі (наприклад з аудіовізуальним контентом), так що електронна версія на сьогодні є кращою , аніж друкована версія.
· Іншою мірою вимірювання є кількість завантажень статті з онлайн журналу. Загалом налічується близько 2,5 млрд. завантажень STM статей щороку з офіційних веб-сайтів видавництв, а також, близько 400 мільйонів з інших неофіційних сайтів.
· Журнали не є однаковими за розміром, але широко варіюють від невеликих, з публікаціями у кілька статей щороку, до величезних наукових журналів, котрі щорічно публікують тисячі статей (а в одному випадку понад 25 000 статей). Вони не є однорідними за призначенням: переважна більшість публікують тільки наукові статті; решта публікує статті загального та вузько професійного інтересу (наприклад, медичні), або статті-гібриди (на межі спеціалізованого та технічного спрямування).
· Статті в журналах можна викласти у відкритий доступ через "Золотий шлях" (скасування передплати для журналів), або через "Зелений шлях" (зберігання копії статті у відкритому репозитарії).
· Є близько 8100 журналів відкритого доступу, з яких близько 1800 досягли порогу якості, необхідного, щоб бути включеними в бібліографічну базу даних Scopus.

Переклад О.Ярошенко

Як підготувати журнал до міжнародних стандартів: поради Ольги Кирилової

Хто пропустив  вчора важливий вебінар  (як і я, було не до навчань...) від гуру в галузі журнальних справ, члена експертної ради по відбору видань до  БД SCOPUS пані Ольги Кирилової   "Основні проблеми підготовки наукових журналів за міжнародними  стандартами" - не біда. Зазирніть на сайт NEICON: переглядайте, завантажуйте, використовуйте. Бібліотекарі університетів, повідомте цю інфо також редколегіям часописів ваших внз. І науковцям: Quality of content!