інтернет,
то пан Василь не мовчав би
предовгих шістнадцять літ,
бувши не годен вступити у слово,
що випекло б серце йому дотла
в розтерзаному Покутті.
Якби у часи Стефаника був інтернет,
то пан Василь розсилав би
по цілому світу
своє непроказане слово,
своє розтерзання, свій тлум;
і може, хтось би й натрапив
на сайт Vasil Stefanyk.com.ua,
і спробував би відчути Стефаниковий біль
в електронному варіанті.
Та тільки у нас ніколи
не було б Василя Стефаника,
якби у часи Стефаника
існував інтернет...
Віктор Баранов. Незабутня радість читання //Літ.Україна.-2012.-11 жовтня.
Немає коментарів:
Дописати коментар