Гарвард + MIT = нова модель університетської бібліотеки

      В славному американському місті Бостоні розміщені два університети, які давно і надійно посідають перші місця в усіх світових рейтингах: класичний Гарвард та МIT: Массачусетський Інститут Технологій. Обидва - приватні університети, знані, авторитетні, лідери в галузі науки та освіти, вчитися тут не просто престижно, а дуже престижно, обидва позиціонують себе як колиски не лише національної, але й міжнародної еліти. 

   Обидва відповідно мають гарні потужні бібліотеки, бо університетська бібліотека в США, як відомо, дійсно є серцем університету, головною "аудиторією", де відбувається доступ до Знань. Бібліотека MIT має 3 млн.друкованих томів + ще понад 3 млн. інших документів (мікрофільми, зображення, мапи, е-ресурси тощо). Бібліотека Гарварду -  є найбільшою в світі за обсягами фондів: 13+ млн. томів (Єльський ун-т тут завжди прискіпливо запитує: "а скільки назв?", бо ж не примірниками славна академічна бібліотека, а кількістю назв, тобто  різномаїттям наукової думки). Про це подискутуємо колись пізніше, а от вчорашня остання новина така: 

Бібліотеки Гарварду та МIT об''єднують ресурси і програми 

        Ці бібліотеки власне вже досить давно "дружать" у позичанні літератури один одному, не лише викладачі, але з минулого року і студенти обох ун-тів можуть користуватися обома бібліотеками одночасно. Нова щойно укладена угод розширює партнерство: у бібліотечних сервісах, технологіях, розвитку та зберіганню й збереженню колекцій, зокрема у програмі оцифровувуння. Запланована координація комплектування дозволить економити кошти. Не забули і про вільний доступ, плануються спільні відповідні програми (Нагадаю, що обидва  університети досить активно розвивають інституційні репозитарії, мають політики (мандати) підтримки вільного доступу. Згадаємо лише відома колекція MIT тез та дисертацій у вільному доступі, колекцію студентських магістерських робіт, всі програми курсів цього ун-ту теж викладені у вільному доступі).

Угода про співпрацю  передбачає таке:
1. Фактичне обєднання обох колекцій через відповідні лінки  в обох каталогах та можливістю студентів та викладачів користуватися "спільним" вже 20-млн.фондом
2. Спільні програми у підтримці вільного доступу та оцифровування результатів наукових досліджень, зберігання та збереження їх у цифрових архівах
3. Спільна та зкоординована передплата електронних ресурсів (спільна ліцензія) обіцяє знову ж таки економію коштів в умовах нещадного зростання цін на друковані наукові журнали
4. Спільне викорстання Harvard Depository для зберігання поза кампусами книг та інших документів, які не часто замовляються. (знову ж таки дозволить позбутися дублетних видань, зекономити і площі, і кошти). 

Директори обох бібліотек вважають угоду надзвичайно позитивною, і впевнені, що саме так має розвиватися надійна бібліотечно-інформаційна екосистема в 21 столітті.

     Подібні поодинокі приклади об"єднання ресурсів бібліотек відомі,  у Фінляндії навіть зустрічала приклад об"єднання університетської та міської публічної бібліотеки. ""Єдиний читацький квиток" (правда в межах бібліотек однієї системи) випробовували і у наших  книгозбірнях. Але чомусь далі не пішло, в кожну окрему бібліотеку й досі користувач має прийти фізично, отримати (якщо пощастить) читацький квиток лише для цієї бібліотеки. Про корпоративні каталоги мова йде понад 20 років, але "воз и ныне там". МБА фактично не діє (хіба лише в межах міста), про електронну доставку документів теж поки лише говоримо.  А варто було б запозичити досвід MIT й Гарварду, чи не так?

Oxford Open: журнали відкритого доступу від Оксфорду

        Видавництво Oxford University Press - OUP – найбільше в світі університетське видавництво,   з давніми традиціями (перша книга була видрукувана у 1478), з авторитетом наукового видання щорічного понад 6000 монографій, академічних журналів, словників, енциклопедій, підручників, різноманітних електронних ресурсів. Видавництво має регіональні офіси в 50 країнах світу, і випускає літературу, крім англійської, іншими мовами. Загальна кількість працівників видавництва – понад 5000 осіб.

      Певно, немає в світі академічної бібліотеки, де би не було хоча б одного видання OUP. Звісно, за репутацією стоїть досить висока ціна на продукцію, тож далеко не всі вітчизняні книгозбірні можуть дозволити собі розвивати свої колекції цими цінними (в усіх значеннях цього слова)  виданнями. Здається, лише Могилянка серед українських університетів останні кілька років передплачує весь пакет електронних журналів OUP (майже 200 назв), а також електронну колекцію довідників Oxford Reference, має  в колекції досить багато друкованих видань від OUP.  А інші? 

      Ви вважаєте, що видання від Оксфорду ніколи не потраплять до Вашої бібліотеки? Ви впевнені, що не знайдеться коштів на передплату? і Ви помиляєтесь! Адже ще  з 2004 року OUP експериментує з моделлю відкритого доступу до окремих своїх ресурсів – вільного безкоштовного для користувача.   

       Проект має назву Oxford open.  Першим для експериментів видавництва  став журнал Nucleic Acid Research (NAR), який з 2005 р. повністю у так званому «золотому» відкритому доступі: всі числа журналу, весь його контент  абсолютно вільні для всіх користувачів.   В 2005 році ще 24 журнали видавництва частково містили статті вільного доступу. Нині вже 101  (!!!) журнал видавництва працюють за моделлю Oxford Open, з них  6 назв повністю відкриті:

• AoB Plants
• Bioscience Horizons
• Database
• DNA Research
• Genome Biology and Evolution
• Nucleic Acids Research

        Інші містять в кожному числі частково вільні для доступу статті, серед назв таких журналів, наприклад, відомі Brain, Bioinformatics, European Heart Journal, European Journal of Public Health, Journal of Economic Geography, Systematic Biology та ін. Ще якісь назви – безкоштовні для доступу після певного періоду. Загалом, видавництво стверджує, що вже в кожній назві журналу є окремі числа чи статті відкритого доступу. Всі статті вільного доступу видавництво також автоматично архівує в PubMed Central (PMC), або дозволяє автору само архівувати їх в інші тематичні чи інституційні репозитарії.   

     Чому видавництво це робить, адже відкритий доступ руйнує схему «передплати», видавництво не отримує прибутку? Як фінансового працює модель відкритого доступу в комерційному видавництві, адже ми знаємо про безкоштовний сир…

     В цьому випадку використовується так звана  гібридна модель: автор сплачує за публікацію власної статті та її негайний відкритий доступ для всіх охочих відразу після публікації. Автор сплачує власні кошти, або, що частіше, кошти інституції чи фонду, які фінансують та підтримують його дослідження.  Ще в 2004 р. видавництво провело опитування  901 науковців, запитавши чи погодились би вони сплатити за відкритий (безкоштовний для користувача) доступ до власних  статей. Тоді аж  44% відповіли «Так», 42 – «Ні» (бо не мають фондів, які готові надати такі кошти), і ще 14% - «ні», бо не мають таких власних коштів або не готові їх на це витрачати.  Все ж видавництво пішло на експеримент, і «перевело» вже згадуваний журнал  Nucleic Acid Research з моделі  передплати у модель повного відкритого доступу. Імпакт-фактор журналу, до речі, зріс від 6, 317 у 2006 р. до 7, 479 у 2009.  І одночасно розпочали експеримент із сплатою авторами. Недавно я згадувала, що середня вартість публікації в цьому видавництві - $1500. 

       Як відомо, Ініціатива Відкритого Доступу, проголошена у 2002 р. нині значно змінила парадигму наукової комунікації взагалі, й вплинула і на бізнес-модель підготовки журналів: від передплатної (коли всі кошти на журнал надходили від кінцевого користувача через передплату чи продаж) до повністю  вільного доступу (коли кошти покриває інституція чи університет). Згадувана гібридна модель, коли витрати покриваються за рахунок авторів, теж розвивається, хоча й критикується теж досить часто. Власне, модель ще не "відпрацьована", можна говорити про перші кроки, експерименти, які, очевидно, приведуть до чогось оптимального в майбутньому.  Відкритий доступ може бути або повністю й назавжди відкритим (перепрошую за тавтологію), або частково відкритим (доступ до «сплачених автором» статей в журналі, навіть якщо всі інші статті  цього журналу для доступу  закриті, платні), або тимчасово відкритим (наприклад, перші 12 місяців після публікації, а частіше навпаки – після періоду ембарго в 6-12 місяців). 

       Цікаво, що видавництво розділяє процеси підготовки журналу та сплати авторів, пропозицію щодо сплати відкритого доступу до статті отримують лише ті автори, публікації яких вже пройшли рецензування та СХВАЛЕНІ до друку. Сплатить автор чи ні, це не вплине на рішення щодо публікації…Що ж, дуже мудро, вітчизняні журнали частіше використовують іншу формулу від К.Маркса або О.Бендера...

       Заходьте на сайт, знайомтесь з журналами, читайте. Науковцям – публікуйте свої статті. Колегам-бібліотекарям: долучіть інформацію про журнали вільного доступу видавництва OUP lо своїх каталогів (до речі, видавництво пропонує експорт MARC-записів (в  MARC 21 та  tab-delimited format) та сайтів, розкажіть своїм користувачам про ці ресурси!  

Джерела: Сайт видавництва Oxford UP -http://www.oup.com/us  або http://ukcatalogue.oup.com/

Bird C. Oxford journals adventures in open access: from reader-side payment to author-side payment // Learned Publishing.-2008.- Volume 21, Number 3, July 2008 , pp. 200-208

"Залиште бібліотеки в спокої. Ви не розумієте їхньої цінності!"

"Leave the libraries alone. You don’t understand their value" ("Залиште бібліотеки в спокої. Ви не розумієте їхньої цінності!"),- такими словами захисту відомий британський письменник Філіп Пулман (Philip Pullman) звернувся до громади 20 січня 2011, на мітингу в захист Бібліотек округу Оксфорд.  Рада  цього округу (населення понад 635 тис.осіб) вирішила  закрити 20 (з 43 діючих) публічних бібліотек округу за причини фінансової скрути.  Населення округу протестує проти рішення, лунають пропозиції щодо праці волонтерів в цих бібліотеках... 

На жаль, тенденція щодо скорочення чи навіть закриття бібліотек в звязку з світовою фінансовою кризою присутня всюди...Бачимо, не минула криза й наче благополучного Королівства, й особливо прикро, що містечка, де "живе" один з найвідоміших в світі Університетів..

"Я люблю публічні бібліотеки за те, що вони зробили для мене, коли я був дитиною, і коли я був студентом, і коли я став дорослим", сказав Ф.Пулман. -Я люблю їх, за те що їхня присутність чи в невеликому містечку, чи у великому місті нагадує нам, що є речі, важливіші за прибуток, чи фінансові вигоди.., речі, які підтримують громадянські права й цінності, повагу до знань, просту радість".

Чи є в Україні статистика, на скільки скоротилась мережа публічних бібліотек, скажімо, за останні 20 років? І чи є у нас такі Пулмани, які стали б на захист? 

Далі буде. 

Джерело 

Де в Нью Йорку вчать на бібліотекаря

    Тільки лінивий не критикував нашого співаючого ректора, який  змішав в своєму університеті і культурологів, і бібліотекарів, і соціологів, і дизайнерів, і рестораторів, і економістів, і  перукарів… Ну, може й заслужено критикують, бо ж майбутні бібліотекарі звелись всього лише до однієї  групи, які до того ж вчаться за дивовижною спеціальністю «бібліотекознавство, книгознавство і видавнича діяльність», і в результаті не знають ні першого, ні другого, ні третього,  ще й розбігаються по закінченню розвивати офіс-менеджерство середньої ланки будь-де. Ті, хто все ж потрапляє в бібліотеки, проходять фактично новий курс навчання. Але це вже інша історія.  

        Завжди було цікаво порівняти нашу систему (систему?) підготовки бібліотечних фахівців   й зарубіжну, зокрема американську. Як відомо, в США Бібліотечні Школи – це лише магістерські програми: для того, щоб стати професійним бібліотекарем, треба здобути базову бакалаврську університетську освіту, причім в будь-якій галузі . І вже тоді  різні шляхи й різні мотивації приводять вже трохи доросліших людей на  магістерські програми бібліотечних шкіл, що, здебільшого є в університетах.

        За запрошенням колежанки, і нашої колишньої землячки (де нема тільки наших людей:-) відвідала вчора ось таку Бібліотечну школу в Пратт Інституті, що розташованому на 14 вулиці мангетенського Нью Йорку.  

 Інститут – провідний навчальний заклад США в галузі мистецтва, дизайну та архітектури.  А до чого тут бібліотекарі, скажете Ви?  А от знайшлось місце і  «своя ніша»,як то кажуть, і для бібліотечних фахівців в цьому невеличкому (4700 студентів, з них 3000 – на бакалаврських програмах, і 1700 на магістерських) приватному інституті.  Для ступеню магістра бібліотечних наук треба прослухати певну кількість курсів й здобути певну кількість кредитів (кількість кредитів залежить від кількості годин), і  це можна зробити (напружившись дещо) і за рік, можна розтягти на кілька років. Один кредит приблизно коштує 1075 доларів. Для отримання ступеню магістра наук в галузі бібліотечно-інформаційних наук треба здобути 36 кредитів: 12 з основних предметів, і 24 – з вибіркових. Вартість 24 кредитів: понад 50 тисяч доларів (навчальні послуги оцінюються в $25800, але інші  кошти «набігають» за підручники (ніхто не забезпечує в США студентів підручниками, треба платити!), кімнату в гуртожитку, користування іншими ресурсами інституту тощо. Ще 12 кредитів – ще понад 36 тисяч… Щоправда, треба сказати, що 75% студентів отримують різного роду фінансову підтримку для сплати за навчання (через федеральні, державні чи інституційні фонди, у вигляді кредитів чи грантів тощо). 

          Що ж натомість? Програма пропонує цікаві програми, більшість яких міждисциплінарні, наприклад «Інформатика культури», «Світова інформація, суспільство та довкілля», а також акцентує увагу на цифрових технологіях та інформаційній складовій роботи бібліотек, архівів, музеїв. А от саме завдяки профілю інституту Програма й пропонує додаткові спеціалізації та подвійні дипломи, наприклад магістр в галузі бібліотечно-інформаційних студій та історії мистецтва та дизайну (ці випускники успішно працюють в музеях та мистецьких галереях тощо), або ж бібліотекар + медіа, бібліотекар + архівна справа…Різноманітні вибіркові курси дозволяють поглибити знання, набути нових навичок та вмінь. Практичні студії - цікаві й корисні, наприклад, одна з практичних, про яку розповідала моя колєжанка: соціологічний зріз читання в нью-йоркському метро: що читають і як (книга, е-book, i-pod чи інший гаджет) жителі Великого Яблука в підземці. 

...За наполегливою й натхненною щоденною роботою по навчанню на бібліотекаря тут - впевненість у завтрашньому дні, у престижності професії. Незважаючи на кризу й скорочення робочих місць, як бачимо з дослідження, майже всі 100 відсотково влаштовуються по завершенню навчання на роботу за фахом. Колись так буде і у нас? Чи буде?   

Віртуальний Музей від Google

"Ты ещё не видел чуда?
Никогда не видел чуда?
Вот беда - не видел чуда!
Так сходи и посмотри!".

Адреса: Арт проект від Google

Google зібрав під одним віртуальним дахом  понад 1000 експонатів з 17 відомих музеїв світу: включаючи нью-йоркські Метрополітан, MoMA та Фрік, Національну галерею в Лондоні та Третьяковку в Москві, Ермітаж в С-Петербурзі  та Музей Ван Гога в Амстердамі...А ще - Версаль і Мадрид, Флоренція і Прага, - відтепер доступні кожному.
Поради візитерам: тут


Вхід - безкоштовний. Віртуальна подорож залами, додаткова інформація (аудіо чи відео) про роботи, і т.д.

Насолоджуйтесь! І розкажіть про проект своїм користувачам!

"Февраль. Достать чернил и..."?

    Ні, не плакати! Тому що лютий - останній місяць Зими (до того ж короткий), а значить Майже Весна! І завтра -2 лютого -  День Бабака (Groundhog Day), і тут, в США будитимуть знаменитого бабака Філа (пам'ятаєте його одним з героїв популярного фільму "День Бабака"?). 

      А чи знаєте Ви, що американський бабак Філ  в своїй славетній схованці поблизу містечка Панксутауні (Punxsutawney) в Пенсильванії мешкає лише взимку. Вгадайте, де вони (з коханою дружиною) мешкають в тепліші часи? Правильно, в міській бібліотеці.- Punxsutawney Memorial Library .  Оце, піар для Бібліотеки, правда?Ну, і для Філа, звичайно.

     Але в Україні свої прогнози Весни зроблять раніше (в силу різниці в часі) наші бабаки. Сподіваємось,  що і слобожанський Тимко, і львівський Мишко ствердно і авторитетно засвідчать: пора "шить сарафаны и легкие платья из ситца"!  Чи готувати велосипеди для відзначення 24 червня  Дня мобільних бібліотек!

Українська художниця - німецькій бібліотеці

Українська художниця Лада Наконечна зробила німецькому місту Лейпцигу  незвичний подарунок, повідомляє Німецька хвиля:  прикрасила стіну однієї з найстаріших бібліотек ФРН своїм твором. Простим олівцем вона намалювала пейзаж, на стіні площею сто квадратних метрів у старому читальному залі університетської бібліотеки Альбертина, що у Лейпцизі. «Бібліотека як публічний простір – дуже гарне місце для комунікації з людьми, тому з ідеями, які б я хотіла сказати, можуть ознайомитися чи з ними спілкуватись, комунікувати, дискутувати люди, більш широка аудиторія, ніж приходить у галерею, наприклад», - каже Наконечна.
Вітаємо і німців, і пані Ладу! Віват! Може, наші мистці підтримають цей приклад в наших книгозбірнях?

PS.  Цікаво, чи комусь з наших бібліотек вдалось залучити майтрів (на волонтерських засадах!) до створення Просторів наших бібліотек? Я намагалась в свій час, майстри хочуть не тільки слави, але  й коштів (що зрештою, зрозуміло), а студенти (два роки переговорів із Академією Мистецтв у Львові) майже ні до чого не привели.. Майже, бо невеличка скромна скульптура "Козацька слава", студентська робота випускниці Академії,   все ж з"явилась біля Музею в Могилянці.
А ще копії постерів прекрасної виставки "Українська абетка" Василя Чебаника в одній з читальних залів..І його макет таблички на вході: "Бібліотека Антоновичів". Дякуємо, Майстре!.