Видавництво Oxford University Press - OUP – найбільше в світі університетське видавництво, з давніми традиціями (перша книга була видрукувана у 1478), з авторитетом наукового видання щорічного понад 6000 монографій, академічних журналів, словників, енциклопедій, підручників, різноманітних електронних ресурсів. Видавництво має регіональні офіси в 50 країнах світу, і випускає літературу, крім англійської, іншими мовами. Загальна кількість працівників видавництва – понад 5000 осіб.
Певно, немає в світі академічної бібліотеки, де би не було хоча б одного видання OUP. Звісно, за репутацією стоїть досить висока ціна на продукцію, тож далеко не всі вітчизняні книгозбірні можуть дозволити собі розвивати свої колекції цими цінними (в усіх значеннях цього слова) виданнями. Здається, лише Могилянка серед українських університетів останні кілька років передплачує весь пакет електронних журналів OUP (майже 200 назв), а також електронну колекцію довідників Oxford Reference, має в колекції досить багато друкованих видань від OUP. А інші?
Ви вважаєте, що видання від Оксфорду ніколи не потраплять до Вашої бібліотеки? Ви впевнені, що не знайдеться коштів на передплату? і Ви помиляєтесь! Адже ще з 2004 року OUP експериментує з моделлю відкритого доступу до окремих своїх ресурсів – вільного безкоштовного для користувача.
Проект має назву Oxford open. Першим для експериментів видавництва став журнал Nucleic Acid Research (NAR), який з 2005 р. повністю у так званому «золотому» відкритому доступі: всі числа журналу, весь його контент абсолютно вільні для всіх користувачів. В 2005 році ще 24 журнали видавництва частково містили статті вільного доступу. Нині вже 101 (!!!) журнал видавництва працюють за моделлю Oxford Open, з них 6 назв повністю відкриті:
- AoB Plants
- Bioscience Horizons
- Database
- DNA Research
- Genome Biology and Evolution
- Nucleic Acids Research
Інші містять в кожному числі частково вільні для доступу статті, серед назв таких журналів, наприклад, відомі Brain, Bioinformatics, European Heart Journal, European Journal of Public Health, Journal of Economic Geography, Systematic Biology та ін. Ще якісь назви – безкоштовні для доступу після певного періоду. Загалом, видавництво стверджує, що вже в кожній назві журналу є окремі числа чи статті відкритого доступу. Всі статті вільного доступу видавництво також автоматично архівує в PubMed Central (PMC), або дозволяє автору само архівувати їх в інші тематичні чи інституційні репозитарії.
Чому видавництво це робить, адже відкритий доступ руйнує схему «передплати», видавництво не отримує прибутку? Як фінансового працює модель відкритого доступу в комерційному видавництві, адже ми знаємо про безкоштовний сир…
В цьому випадку використовується так звана гібридна модель: автор сплачує за публікацію власної статті та її негайний відкритий доступ для всіх охочих відразу після публікації. Автор сплачує власні кошти, або, що частіше, кошти інституції чи фонду, які фінансують та підтримують його дослідження. Ще в 2004 р. видавництво провело опитування 901 науковців, запитавши чи погодились би вони сплатити за відкритий (безкоштовний для користувача) доступ до власних статей. Тоді аж 44% відповіли «Так», 42 – «Ні» (бо не мають фондів, які готові надати такі кошти), і ще 14% - «ні», бо не мають таких власних коштів або не готові їх на це витрачати. Все ж видавництво пішло на експеримент, і «перевело» вже згадуваний журнал Nucleic Acid Research з моделі передплати у модель повного відкритого доступу. Імпакт-фактор журналу, до речі, зріс від 6, 317 у 2006 р. до 7, 479 у 2009. І одночасно розпочали експеримент із сплатою авторами. Недавно я згадувала, що середня вартість публікації в цьому видавництві - $1500.
Як відомо, Ініціатива Відкритого Доступу, проголошена у 2002 р. нині значно змінила парадигму наукової комунікації взагалі, й вплинула і на бізнес-модель підготовки журналів: від передплатної (коли всі кошти на журнал надходили від кінцевого користувача через передплату чи продаж) до повністю вільного доступу (коли кошти покриває інституція чи університет). Згадувана гібридна модель, коли витрати покриваються за рахунок авторів, теж розвивається, хоча й критикується теж досить часто. Власне, модель ще не "відпрацьована", можна говорити про перші кроки, експерименти, які, очевидно, приведуть до чогось оптимального в майбутньому. Відкритий доступ може бути або повністю й назавжди відкритим (перепрошую за тавтологію), або частково відкритим (доступ до «сплачених автором» статей в журналі, навіть якщо всі інші статті цього журналу для доступу закриті, платні), або тимчасово відкритим (наприклад, перші 12 місяців після публікації, а частіше навпаки – після періоду ембарго в 6-12 місяців).
Цікаво, що видавництво розділяє процеси підготовки журналу та сплати авторів, пропозицію щодо сплати відкритого доступу до статті отримують лише ті автори, публікації яких вже пройшли рецензування та СХВАЛЕНІ до друку. Сплатить автор чи ні, це не вплине на рішення щодо публікації…Що ж, дуже мудро, вітчизняні журнали частіше використовують іншу формулу від К.Маркса або О.Бендера...
Заходьте на сайт, знайомтесь з журналами, читайте. Науковцям – публікуйте свої статті. Колегам-бібліотекарям: долучіть інформацію про журнали вільного доступу видавництва OUP lо своїх каталогів (до речі, видавництво пропонує експорт MARC-записів (в MARC 21 та tab-delimited format) та сайтів, розкажіть своїм користувачам про ці ресурси!
Джерела: Сайт видавництва Oxford UP -http://www.oup.com/us або http://ukcatalogue.oup.com/
Bird C. Oxford journals adventures in open access: from reader-side payment to author-side payment // Learned Publishing.-2008.- Volume 21, Number 3, July 2008 , pp. 200-208
Немає коментарів:
Дописати коментар