Peer review та його роль у журнальній моделі наукової комунікації

       Україна випускає понад 1400 назв назв наукових серіальних видань, в т.ч. журналів, про якість статей в більшості вже неодноразово говорили. Проблеми не лише у якості самих досліджень, але практично у відсутності системи незалежного рецензування, як це є в усьому світі (існуючий стан, коли автор приносить рукопис і готові рецензії, написані здебільшого ним же і підписані колегами, не вважаємо за потрібне вважати правдивою оцінкою, а БІЛЬШІСТЬ журналів взагалі обходяться без рецензування, залишаючи право на публікацію за редактором журналу).

В серці журнальної моделі наукової комунікації   – незалежне рецензування кожної статті, ось що робить цю модель потужною й непереможною, а академічні рецензовані журнали – основною складовою наукової комунікації.  

            Нагадую: peer review  -  незалежне та  анонімне для автора оцінювання його рукопису статті (дослідження), як правило потрійне (3 рецензенти-фахівці галузі) та сліпе (blind – ім’я автора невідоме рецензентові),  завдяки чому зберігається об’єктивна оцінка та підтримується високий контроль за якістю публікацій у  світі наукової інформації.  Така ось професійна експертиза,  коли крім редактора журналу, рукопис справді оцінюють експерти (peer) в даній галузі знань, що унеможливлює чи зводить до мінімуму неякісні публікації. Мета рецензування — упевнитися і в необхідних випадках добитися від автора відповідності до стандартів, прийнятих в конкретній області науки або науці в цілому.

 Відсоток ВІДМОВ авторам через негативні оцінки експертів в різних журналах по різний, але для прикладу у найвідоміших журналах,  з високим імпакт-фактором, найбільш авторитетних у своїй галузі:

American Journal of Public Health – 80%

British Medical Journal – 79%

International Journal of Cancer – 50%

Lancet – 85%

New England Journal of Medicine – 88-90%

American Economic Review – 85%

Library Quarterly – 70%  (!)

American Political Science Review – 94,6%

Science – 80-87%

Sociometry – 85%

Sociological Theory – 83%

        Автори відмов дістають ввічливого листа на кшталт: «Дякуємо за дозвіл та привілей  ознайомитися з рукописом Вашої праці.  На жаль, експерти не рекомендували Ваш рукопис до друку». Серед причин, за якими експерти відмовляють у публікації, такі: «не містить нового знання», «не містить новизни», «занадто поверхнево», «недостатній рівень дослідження», «не визначено предмет», «проблеми методології», «бідний аналіз», «поганий стиль», «слабкість», «занадто спекулятивно чи езотерично», «занадто технічно», «неважливо»,  «не документовано», «неохайно», «дублікат публікації», «не містить висновків» і т.д.  інколи відмовляють і за причинами «не є пріоритетом для журналу», «поза колом проблем журналу» або «погано оформлена бібліографія до статті».  

       До речі, в більшості випадків автор також дістає пояснення, за яких причин рукопису було «відмовлено». Далі, зрозуміло, автор мусить  доопрацювати  свій рукопис для публікації згідно стандартів… Ніхто  не робить собі харакірі, і не пробує опублікувати це ж в інших журналах. Етика науковця не дозволяє…

        А у нас? Чи настануть часи, коли українська наука буде використовувати справді систему  peer review?

           

Джерело: Editorial peer review : its strengths and weaknesses / Ann C. Weller. -  

Medford, N.J. : Information Today, 2001.- 342 p.