Ще в 2007 р. Асоціація Дослідницьких Бібліотек США (ARL) провела досить цікаве дослідження використання електронних ресурсів вільного доступу, результати якого, сподіваюсь, будуть корисні й нашим книгозбірням сьогодні., щоби не винаходити кожен раз ровера.
В опитуванні взяли участь 71 бібліотеки, що становить 58 % членів Асоціації.
Передбачалось, що всі бібліотеки знайомі з терміном «Вільний Доступ» тому відповідне питання анкети просто відсутнє. Опитування розпочинається вже з того, які типи та види ресурсів вільного доступу бібліотеки вважають за необхідне «долучити» до своїх колекцій та розповісти про них користувачам. 97% – вказали на «електронні журнали», 87% - урядові документи, 80% - книги та дисертації, 62% - матеріали конференцій чи технічні звіти. Серед інших е-документів: аудіо, графіка, зображення, відео, лекції, навчальні матеріали, препринти, веб-сайти, цифрові виставки, цілісні бази даних (наприклад, MEDLine Plus, Movie databases, AllMusic, Notable KY African Aerican тощо).
Серед каналів доступу до таких ресурсів для користувачів, на першому місці – записи в електронному каталозі (OPAC) - 82 %, 70% - інформація на бібліотечних веб-сайтах. Для інформації та доступу до журнальних статей використовують також спеціальне програмне забезпечення - URL resolvers (вже відслідковані та перевірені лінки на журнали, наприклад від провайдерів Serials Solution чи EBSCO) . Цікаво, що інформацію про ресурси вільного доступу 94% бібліотек заносять в свій електронний каталог (OPAC), ще 79% - використовують вже згадані URL resolvers, 73% - розміщують інформацію (списки ресурсів з лінками до них) на своїх веб-сайтах, чи на спеціально створених порталах чи сервісах (67%).
На питання про кількість таких ресурсів, більшість респондентів не відповіли, або відповіли приблизно, бо немає засобів обрахунку, або не вважають потрібне відділяти зі ресурси від інших е-ресурсів. Більшість (84%) бібліотек не мають спеціальної політики щодо відбору та розвитку колекції ресурсів вільного доступу . В цьому вони керуються тими ж політиками, які вироблені для всіх е-ресурсів в цілому (потреби користувачів, профіль бібліотеки, запити тощо). Цікавим було питання щодо фінансування. Виявляється, що американські університети частково покривають інституційні витрати (на створення журналу, чи оплату публікацій своїх учених, особливо в BioMedCentral, PLoS, Stanford Encyclopedia of Philosophy) з бюджетів бібліотек: 68% опитаних вказали на це!
Як вже було згадано, 94% бібліотек каталогізують ресурси вільного доступу, створюючи чи імпортуючи записи в свій електронний каталог (на рівні не лише назви бази, але і назви журналу, чи назви статті, якщо це необхідно!). 69% бібліотек створюють записи самостійно, 86% - беруть готові записи з OCLC, або ж (56%) - імпортують записи від якоїсь третьої сторони (наприклад, провайдерів Serials Solution чи EBSCO). Для каталогізації е-ресурсів 95 % бібліотек використовують тих же співробітників, які каталогізують й інші е-ресурси. Час, який витрачається на каталогізацію ресурсів вільного доступу – від 100 до 120 годин на місяць у 2 бібліотек, ще у кількох - приблизно 20 годин на місяць, а переважна більшість бібліотек не обліковують спеціально такий час і не розділяють ресурси відкритого доступу від інших.
З імпортованих від OCLC записів, 40% бібліотек ще доповнюють ці записи додатково (додаючи окремі поля чи теги, наприклад, джерело комплектування (039 поле, формат MARC21). Або у 856 полі (інформація про електронне розміщення та доступ) додають тег: 856 z – «доступно вільно», або «безкоштовно» (freely available online), або кнопку SFX тощо. Звичайно, додають інформацію і в 700-і поля, наприклад, «Журнали вільного доступу» в 730 чи 793 полі. .
URL, на жаль, досить часто змінюються, за чим потрібно слідкувати, щоби дати користувачеві правильний лінк. 64% з них не відслідковують стабільність адрес самостійно, як вже було зазначено за них це роблять провайдери (наприклад, Serial Solution). 33% респондентів також використовують запозичене додаткове програмне забезпечення для перевірки лінків. Лише декілька бібліотек роблять це в ручному режимі, та й то залучаючи, скажімо, на таку працю студентів. 28% (19 бібліотек) не переймаються цими проблемами взагалі, і не перевіряють спеціально стабільність адрес зовсім. Із існуючого програмного забезпечення для перевірки стабільності URL, і відповідно лінків: наприклад, вбудований модуль в АБІС «Innovative Interfaces and Endeavor (5 бібліотек), OCLC PURL link cheсker software (3), Xenu (3), LinkBot (2), JTurl (1), LinkScan (1).
Статистика використання ресурсів відкритого доступу цікавить значно меншу кількість бібліотек, ніж статистика передплачених е-ресурсів. Лише 46% бібліотек відслідковують перше. Для цього, здебільшого, використовують наступні методи: лічильники на сайтах чи інші засоби статистики відвідування сайтів (для власних ресурсів), або COUNTER в Open Journal System тощо. Для віддалених ресурсів, скоріше звертаються до провайдера (інколи він надає таку статистику, наприклад, це робить ЕBSCO). Все більше бібліотек використовують можливості SFX або Metalib, або іншого спеціального програмного забезпечення (сімейства лінк-резолверів).
Хоча 75% респондентів відповіли, що не займаються спеціально популяризацією ресурсів вільного доступу, всі вони інформують користувачів бібліотеки про таку можливість. На додаток до представлення таких ресурсів у власних електронних каталогах та списках на сайтах, бібліотеки (79%) включають такі ресурси в предметні путівники чи покажчики, розповідають на них через існуючі системи тренінгів чи семінарів (54%), повідомленнях в бюлетенях чи інших університетських газетах (48%), через новини на власних веб-сайтах (46%), через бібліографічні огляди (45%), через листи розсилки (36%). Серед інших форми популяризації: університетські конференції чи інші форуми, друковані флаєри чи листівки про якийсь ресурс чи інший роздатковий матеріал тощо.
Більшість університетів США мають формалізовані «Положення про підтримку відкритого доступу» чи інші документи, що обумовлюють політику університету та технологію його роботи з такими ресурсами. Відповідно бібліотеки теж мають власні політики щодо роботи з такими ресурсами.
Подібне дослідження вже «назріло» і в наших бібліотеках, хоча б університетських, чи не так? Джерело: Open access resources / Anna K. Hood.- Washington, D.C.: Association of Research Libraries, 2007.- 137 p. – (SPEC kit; 300)
Немає коментарів:
Дописати коментар