"Якщо Ви маєте садок і бібліотеку, Ви маєте все, що Вам потрібно"

Цей вислів мудрого Цицерона дійшов до нас ще з часів давньоримських. Не знаю, чи знав про цей вислів американець Генрі Гунтінгтон (Huntington), але в історії він залишився власне через цісарський подарунок жителям південної Каліфорнії: Ботанічний сад, мистецька колекція і унікальна бібліотека, яку збирав протягом свого життя, і заповідав розвивати і надалі. Трапилось це в 1919 р., і бібліотека тоді нараховувала десь під 150 тисяч, нині - 6 млн. Отже, нині цей комплекс ("Бібліотека в садочку Чи Садочок навколо БІбліотеки") в Пасадені поблизу Лос-Анжелоса - приватна неприбуткова інституція. Вхід до бібліотеки - безкоштовний, до саду - 15 баксів... В бібліотеку приїздять дослідники з усіх куточків планети. Мені пощастило відвідати цю книгозбірню (і навіть бути на засіданні громадської ради, якій звітується призначений директор). Від бібліотеки захоплює подих: серед раритетів Біблія Гуттенберга, ранні твори Шекспіра, інші "перлини" англо-американської цивілізації, культури, літератури, мистецтва. Минулого року, наприклад, бібліотека "прикупила" листи Ч.Діккенса, на початку цього - прижиттєві видання Галілея...) Унікальні колекції світлин, мап, зображень. Прекрасно організовані можливості для оцифровування.
Ех, добре мати гроші і розвивати цивілізовано свої колекції, доповнювати-заповнювати-плекати ...

        А феномен "Приватна бібліотека", що доступна громаді - здійсненна мрія чи утопія в наших умовах? (Що там в Харкові, будують? )
      Недавно сперечались з якого року рахувати "перекіс" в бібліотечній справі. Я помилилась, певно лише на рік: не з 1917, а все таки з 1918 р. Декрет Совєтів "Про охрану бібліотек та книгосховищ": всі приватні бібліотеки обсягом понад 500 томів підлягають націоналізації! Навіть "охоронна грамота" вчених не дозволяла мати понад 2000 томів...Де ж тут взятися потужним приватним колекціям. І традиціям меценатства. Як думаєте?