Ігри, в які грають бібліотекарі Або Бібліотекарі, які грають в ігри

 

     "Ніхто в Інтернеті не знає, що ми собаки". 

    Ця відома карикатура на світанку Інтернету облетіла весь світ. Ейфорію від співтворення контенту в Мережі на початку, свою присутність у світі віртуальному, часто яскравішому, багатшому на події та інформацію, ніж життя реальне,  вільному від будь-яких обмежень (а то й часто комплексів) "позначали" тоді  нікнеймами на формумах, в приватних е-мейлах тощо.  

      На зміну прийшли соціальні мережі, де вже наче й можна  "жити" під нікнеймом, але не варто: "одноклассники",  "фейсбуки", "лінкедіни" та інші і хочуть спілкуватися  з Вами особисто, Вашим друзям цікаві Ви як особа, людина, яку знають у реальному житті,  а не анонімний хтось невідомо звідки, і невідомо чи існуючий взагалі....  Блоггінг в епоху Веб 2.0.  запропонував ще більші можливості для кожного, хто хоче поділитися із світом інформацією, ідеями, власними думками й справами. А бібліотекам зрештою ще раз неформально представити себе  та знайти нових прихильників, і реальних і віртуальних.  

       Здавалось би, хоча б в професійно-орієнтованих блогах вже точно анонімність зійде нанівець,  принаймні для авторів блогів.  Здавалось би,  чому треба приховувати своє їм"я  (та й місце роботи, як на мене! якщо ти його не соромишся) авторам бібліотечних блогів, які активно дописують  на професійні теми? Адже за позицією автора стоїть не тільки його світогляд, але й те, що він робить у житті реальному, чи не так? Його справи, статті, презентації... 

      Аж ні.  Навіть побіжний аналіз української бібліоблогосфери  (до якого спонукав конкурс від "Бібліомосту", та деякі коментарі експертів) засвідчує протилежне. Анонімність зберігають не лише більшість авторів блогів а що дивує, частина бібліотек. Від кого і для чого? 

   Хай би це обумовлювалось лише креативністю в назвах. Але за найпопулярнішою російською "Мышью библиотечной  є профіль реальної Каті Єфімової (відомої -  завдяки блогу! на бібліотечних теренах якнайменше від Карпат до Тихого океану).  А за нашим без сумніву  всезнаючим, контраверсійним  та певно найбільш популярним блогом - лише  прикре "ПБ не пов"язує себе з жодною бібліотекою"... Чому, шановний Пане? Не менш популярний чудовий блог  Библиотека без барьеров (респект,пані Наталю! але лише можна здогадуватися, хто Ви).  Чому чернігівський колега називає себе "Товариство"? Бібліотечні гопаки, автобани, бібліофіли, кав"ярні, палати,  та інші "авторські" бібліоблого-хайвеї теж  здебільшого вирішили зберігати інкогніто, яке дещо все ж впізнається за орієнтованістю дописів.:-) То чому не "розкрити" профіль? Тільки не треба кивати на суворе начальство, не думаю, що хтось з директорів забороняє таку ініціативу професійного блогінгу. І на "большой брат следит за тобой". Можу  зрозуміти Нетикетку безпечну, яка "стукається" здебільшого до підлітків, а їм вочевидь цікавіше спілкуватися з віртуальною  симпатичною аніме, аніж не менш симпатичною, але реальною дорослою тітонькою:-).  Але чому  цікаві і корисні пости на популярному блозі Творчість та інновації " не підписати автору (чи авторам???) цих постів? і не прив"язати профіль блогу до УБА?  Чи авторці  чудового Бібліотечного гопаку не  розповісти, чому вона, "Небібліотекар" , звертається (і досить вдало!) до теми бібліотек?  Чому блог Психолог у бібліотеці тільки з додаткового пошуку дає змогу здогадатися, що авторка працює в славній Національній Бібліотеці для дітей (і як на мене, повага до такого блогу, пов"язаного з  брендом бібліотеки лише зростатиме, хіба ні?)

    Бог з ним, з авторськими блогами. Зрештою, на розсуд автора та ідеї блогу та його прихильників.  Хочуть дискутувати ідеї анонімного автора - "вперьод"!

    За останній рік  відбувся справжній вибух бібліотечних блогів. "Народженню"  цього всесвіту всіляко сприяють: 1.справді дуже прості технічні рішення по створенню блогу, доступні для будь-кого навіть без базових комп'ютерних умінь та знань  2.численні тренінги по "Веб 2.0", які відбуваються на всіх рівнях бібліотечної освіти та підвищення кваліфікації. Але в таких тренінгах, певно, не вистачає все ж порад по бодай вдалій назві блогу чи зрозумілому оформленню профілю, от і маємо до діла з численними "безіменними бібліотеками", або можемо лише здогадуватися "где эта улица, где этот дом". Чудовий приклад "як треба": простий блог простої сільської бібліотеки "Бібліотека села  Міжлісся". До нього приведе будь-який Гугл-пошук за назвою, і про цю бібліотеку на Вінничині дізнається світ. Або "Блог Кіровоградської ОУНБ". А от здогадатися, яка бібліотека за блогом "Спокушаючи книгою" треба постаратися. А чому б не дати хоча б підназву?  Абревіатури в назві блогу (ЦБС, КРУ, ДЗ, ХГНБ тощо) відомі, як на мене,  лише між колегами, теж ускладнюють шлях віртуального мандрівника до бібліотеки. А хіба не до цього прагне блог?            

      Окрема тема коментарів до блогів. Тут вже анонімів на будь-який смак:-) І злі, і добрі і невиліковні, і  безнадійні і т.д. Хай, це на власний розсуд. Тут часто і не хочеться знати "маска, хто ти". Але у професійних обговореннях  для тих, хто бере на себе сміливість  професійної оцінки, а ще частіше критики, наприклад, мені хотілось би все ж знати,  що цей "професіонал" зробив у житті реальному. Вам ні? 

      Знаю, що багато хто не погодиться зі мною, знаю, що не додам балів і до рейтингів конкурсу:-). Кожен освоює свій простір Virtual Life як може, і як хоче. Але завжди довірятиму будь-якій інформації в Мережі , яка не підписана безособовим Анонімом. І прийду в бібліотеку на блог до професіонала з реальним ім"ям. І на блог до реальної, а не придуманої бібліотеки.