Хай хоч сто разів це може видаватись комусь гарно, мене коробить і від такого визначення "книга как скульптурное сырье", і від таких витворів... А Вас?
Навіть на погану рука якось не підіймається. :-( Ось не знаю куда подіти зібрання творів Леніна (залишились від батька). Викинути не можу - з місця на місце перекладаю в'язанки, коли прибираюсь у шафах. ;-))
Олю, погоджуюсь. І завжди згадую, як шукала для політологів-істориків Леніна-Маркса (ледь знайшла:-) ПБ, а беретесь за оцінку "Что такое хорошо и что такое плохо"? За якими критеріями? Як відрізнити хорошу книгу від "поганої" (крім класики, звичайно)? Ото ж. коли хтось однозначно заперечує цінність книг, згадую «451 по Фаренгейту"... І наші спецхрани.
@PB: Як художник або дизайнер (в душі :-)) я це сприймаю - оригінальні ідеї, але як бібліотекар - категорично ні!!! Всі ці книги "графоманів, лжепророків, псевдонауковців..." - це ІСТОРІЯ КНИГИ.
Вы спрашивали как-то, что со списанными книгами делают. Вот моя библиотека отправляет часть их в макулатуру, отрывая крышки переплетов. А я лично, если мне попадаются странные книги в твердых обложках, собираю их в коробки для одного екатеринбургского художника, для его инсталляций. Для собрания всего-всего, о чем вот Сергей пишет, существуют национальные библиотеки и книжные палаты... Если оглянуться вокруг: как много вещей, что старше нас, мы используем? Все исчезает, а история - это рассказы о прошлом. Этим рассказам никогда не вместить всех реалий жизни.
Да, к названию сообщения. Художник Валерий Корчагин, живущий в Москве, делал "ассамбляж" из книги по истории партии 1950-х годов. Назвалась работа "Источник". Он метафорически представил "иссякший источник знаний". Думаю, это ведь тоже чтение книги, актуализация ее жизни. Особенно в эпоху, когда стали больше ценить текст, чем собственно книгу как материальный носитель текста.
Моя особиста думка - я не проти такого використання старих книг (які, на жаль, навряд чи знайдуть свого читача) - зрештою, як у казці, книга теж колись була живим деревом - але від фрази "скульптурное сырье" дійсно моторошно. Насправді необхідно виявити більше поваги до її другого життя.
Я видела выставку пластинатов Хагенса в Праге. А вспомните музеи анатомии или некоторые медицинские: там вне эстетики органы показываются. Хагенс же идет вслед на авторами анатомических атласов, в наглядные пособия внося эстетический элемент. А вообще вблизи его пластинаты - как пластиковые, и это было самое сильное мое впечатление: стоишь, знаешь, из чего сделано, а не чувствуешь этого. Хороший, по-моему, ряд аналогий: человек-труп-экспонат Хагенса и книга-макулатура-скульптура из книг. Все варианты развития событий настолько этически двусмысленны, насколько жизнь абсурдна, барочна.
Ой, Пане, як на мене, творчість Гюнтера фон Хагенса - це данина свому часу. А що Ви тоді скажете про експонати Пінчук АртЦентру? Хоча, як на мене, естетики замало і в першому, і в другому випадках і моя особиста думка - ні. Мені таке геть не подобається. Але для мене цей ряд аналогій між життям людини і книги не настільки очевидний. Зрештою, як я вже писала, - книга теж колись була живим деревом. Сказавши це, наголошу, що я обожнюю читати (набагато більше, наприклад, ніж готувати - на превеликий жаль моєй родини :) і якби Ви бачили мою домашню бібліотеку, то справді сказали б, що тут вже потрібен алфавітний каталог :) І жодну з цих книжок я б не віддала в руки таких митців. З іншого боку, що Ви скажете про ось таку ситуацію і куди направляються старі зношені книги?
О, молодці, поки мене нема, розвернулись з дискусіями! Ну, не буду коментувати ні про візуальний геноцид, ні про цього фон Гагенса, і чудово розумію, що частина книг приречена на загибель-забуття... І все ж, бібліотечна душа моя активно протестує проти зламу єдності форми і змісту в Її Величності Книзі...
У світі багато поганих книг.
ВідповістиВидалитиНавіть на погану рука якось не підіймається. :-(
ВідповістиВидалитиОсь не знаю куда подіти зібрання творів Леніна (залишились від батька). Викинути не можу - з місця на місце перекладаю в'язанки, коли прибираюсь у шафах. ;-))
Олю, погоджуюсь. І завжди згадую, як шукала для політологів-істориків Леніна-Маркса (ледь знайшла:-) ПБ, а беретесь за оцінку "Что такое хорошо и что такое плохо"? За якими критеріями? Як відрізнити хорошу книгу від "поганої" (крім класики, звичайно)? Ото ж. коли хтось однозначно заперечує цінність книг, згадую «451 по Фаренгейту"... І наші спецхрани.
ВідповістиВидалити:-) ;-)
ВідповістиВидалитиНасправді є дуже багато книг графоманів, лжепророків, псевдонауковців... які згодяться для ножа Браяна Детмера.
ВідповістиВидалити@PB: Як художник або дизайнер (в душі :-)) я це сприймаю - оригінальні ідеї, але як бібліотекар - категорично ні!!! Всі ці книги "графоманів, лжепророків, псевдонауковців..." - це ІСТОРІЯ КНИГИ.
ВідповістиВидалитиВы спрашивали как-то, что со списанными книгами делают. Вот моя библиотека отправляет часть их в макулатуру, отрывая крышки переплетов. А я лично, если мне попадаются странные книги в твердых обложках, собираю их в коробки для одного екатеринбургского художника, для его инсталляций. Для собрания всего-всего, о чем вот Сергей пишет, существуют национальные библиотеки и книжные палаты... Если оглянуться вокруг: как много вещей, что старше нас, мы используем? Все исчезает, а история - это рассказы о прошлом. Этим рассказам никогда не вместить всех реалий жизни.
ВідповістиВидалитиДа, к названию сообщения. Художник Валерий Корчагин, живущий в Москве, делал "ассамбляж" из книги по истории партии 1950-х годов. Назвалась работа "Источник". Он метафорически представил "иссякший источник знаний". Думаю, это ведь тоже чтение книги, актуализация ее жизни. Особенно в эпоху, когда стали больше ценить текст, чем собственно книгу как материальный носитель текста.
ВідповістиВидалити@Марина: "...это ведь тоже чтение книги, актуализация ее жизни."
ВідповістиВидалитиПробачте, Марино, але не розумію я такого (другого) життя книги та такої актуалізації.
Моя особиста думка - я не проти такого використання старих книг (які, на жаль, навряд чи знайдуть свого читача) - зрештою, як у казці, книга теж колись була живим деревом - але від фрази "скульптурное сырье" дійсно моторошно. Насправді необхідно виявити більше поваги до її другого життя.
ВідповістиВидалити...необхідно виявити більше поваги до її другого життя...
ВідповістиВидалитиЦікаво, що Ви тоді скажете про творчість Гюнтера фон Хагенса?!
@PB:"...творчість Гюнтера фон Хагенса?!"
ВідповістиВидалитиЯк на мене, то це взагалі суцільний ЖАХ! :-)
http://spletnik.ru/blogs/kruto/6349_eksponaty_anatoma_gyuntera_fon_xagensa_na_grani_dozvolennogo
Я видела выставку пластинатов Хагенса в Праге. А вспомните музеи анатомии или некоторые медицинские: там вне эстетики органы показываются. Хагенс же идет вслед на авторами анатомических атласов, в наглядные пособия внося эстетический элемент. А вообще вблизи его пластинаты - как пластиковые, и это было самое сильное мое впечатление: стоишь, знаешь, из чего сделано, а не чувствуешь этого.
ВідповістиВидалитиХороший, по-моему, ряд аналогий: человек-труп-экспонат Хагенса и книга-макулатура-скульптура из книг. Все варианты развития событий настолько этически двусмысленны, насколько жизнь абсурдна, барочна.
Ой, Пане, як на мене, творчість Гюнтера фон Хагенса - це данина свому часу. А що Ви тоді скажете про експонати Пінчук АртЦентру? Хоча, як на мене, естетики замало і в першому, і в другому випадках і моя особиста думка - ні. Мені таке геть не подобається.
ВідповістиВидалитиАле для мене цей ряд аналогій між життям людини і книги не настільки очевидний. Зрештою, як я вже писала, - книга теж колись була живим деревом.
Сказавши це, наголошу, що я обожнюю читати (набагато більше, наприклад, ніж готувати - на превеликий жаль моєй родини :) і якби Ви бачили мою домашню бібліотеку, то справді сказали б, що тут вже потрібен алфавітний каталог :) І жодну з цих книжок я б не віддала в руки таких митців.
З іншого боку, що Ви скажете про ось таку ситуацію і куди направляються старі зношені книги?
@Ганна: А куди їх? Приміщення ж не гумові?! Бібліотека не архів. Енний-примірник завжди звучить як лайка=).
ВідповістиВидалитице точно :)
ВідповістиВидалитиО, молодці, поки мене нема, розвернулись з дискусіями! Ну, не буду коментувати ні про візуальний геноцид, ні про цього фон Гагенса, і чудово розумію, що частина книг приречена на загибель-забуття... І все ж, бібліотечна душа моя активно протестує проти зламу єдності форми і змісту в Її Величності Книзі...
ВідповістиВидалити