"— Я директор Світового Фонду. Хто ти і що тобі потрібно? — прозвучало запитання.
— Вчора був мій день — день вибору професії, — трохи хвилюючись, сказав Світозар.
Брови директора смішно сіпнулися вгору, потім униз, він схопився з-за стола, заваленого якимись циліндрами, і гарячково випалив:
— Далі, далі! Що далі?..
— Я вибрав роботу в Світовому Архівному Фонді!
— Це… серйозно? — недовірливо запитав директор, а потім замахав руками, побачивши, що Світозар знизує плечима: — Гаразд, гаразд, не буду! Пробач! Але річ у тім, що до нас майже ніхто не йде! Навіть старі! Всі десь летять, пливуть, щось винаходять… А вивчати життя предків — нема нікого!" (Олесь Бердник. Шляхи титанів).
Просто під сьогоднішній настрій та у справі накреслення планів нашого наукового архіву...Завжди з пієтетом ставилась до справжніх професіоналів архівної справи, респект!
Да уж, загадочный народ эти архивариусы! Во всяком случае, для таких как я - непосвященных. Видимо, это не проходит "безнаказанно": хранить самое непостижимое из всего сущего - время и дух...
ВідповістиВидалитиЯ случайно вашим пятидесятым - юбилейным! - постоянным читателем стала! :))
VolNA: Вітаю! З мене подарунок:-)
ВідповістиВидалитиАрхіви - це навіть краще за бібліотеки! )) Довелось там працювати 5 років. Якби свого часу знала, що є Архівний ін-т неодмінно пішла б туди!))
ВідповістиВидалити