Травневі вихідні: йдемо в Бібліотеку Біорізноманіття.

"Завантаж  книгу з Інтернету - збережи Дерево" 

     Всіх з травневими святами, що невпинно наближаються, і які  традиційно ознаменовані у нас трудовими подвигами на рідній ниві городництва-садівництва. 

     В перерві між закопуванням в землю бульби та швидкісного втикання всілякого іншого коріння-насіння, або ж якщо дощик весняний зажене Вас в хату, або ж "на сон грядущий": почитайте новини віртуального світу, і зазирніть ось на цю чудову Бібліотеку Біорізноманіття. -Biodiversity Heritage Library (BHL). 46 645 назв  (90 661 томів) унікальних раритетних видань, присвяченими флорі-фауні-Матінці Природі,  дбайливо скановані-організовані-розміщені у ВІЛЬНОМУ ДОСТУПІ  Консорціумом 12 бібліотек природничого спрямування з США та Європи. Серед них бібліотеки природничих музеїв,  ботанічних садків та парків   (зокрема, Гарварду, Міссурі, Нью-Йорку та ін.).  Пошук за автором, назвою, предметом, роком, мовою, мапою... Всіма мовами (більшість - латиною, англійською, але є й кириличні).  Перші книжки в Бібліотеці датовані 1450,  досить багато видань 17-19 століть...

Серед книг, для прикладу, унікальне видання Дарвіна...

Знайшла кілька книг українською, наприклад:

Презентацію про   Бібліотеку можна знайти тут .  На сайті ж - інформація про найбільш популярні за завантаженнями книжки, останні події партнерів, плани... 

Читайте, насолоджуйтесь, гортайте. 

А повернетесь на роботу після трудових вихідних,  додайте  лінк на цю Бібліотеку до списків  корисних ресурсів, розкажіть про цю Бібліотеку своїм читачам. І Ваша колекція стане більшою майже на 100 тисяч рідкісних томів. А вдячність читачів буде безмежною.

Успіхів!

"Якщо Ви маєте садок і бібліотеку, Ви маєте все, що Вам потрібно"

Цей вислів мудрого Цицерона дійшов до нас ще з часів давньоримських. Не знаю, чи знав про цей вислів американець Генрі Гунтінгтон (Huntington), але в історії він залишився власне через цісарський подарунок жителям південної Каліфорнії: Ботанічний сад, мистецька колекція і унікальна бібліотека, яку збирав протягом свого життя, і заповідав розвивати і надалі. Трапилось це в 1919 р., і бібліотека тоді нараховувала десь під 150 тисяч, нині - 6 млн. Отже, нині цей комплекс ("Бібліотека в садочку Чи Садочок навколо БІбліотеки") в Пасадені поблизу Лос-Анжелоса - приватна неприбуткова інституція. Вхід до бібліотеки - безкоштовний, до саду - 15 баксів... В бібліотеку приїздять дослідники з усіх куточків планети. Мені пощастило відвідати цю книгозбірню (і навіть бути на засіданні громадської ради, якій звітується призначений директор). Від бібліотеки захоплює подих: серед раритетів Біблія Гуттенберга, ранні твори Шекспіра, інші "перлини" англо-американської цивілізації, культури, літератури, мистецтва. Минулого року, наприклад, бібліотека "прикупила" листи Ч.Діккенса, на початку цього - прижиттєві видання Галілея...) Унікальні колекції світлин, мап, зображень. Прекрасно організовані можливості для оцифровування.
Ех, добре мати гроші і розвивати цивілізовано свої колекції, доповнювати-заповнювати-плекати ...

        А феномен "Приватна бібліотека", що доступна громаді - здійсненна мрія чи утопія в наших умовах? (Що там в Харкові, будують? )
      Недавно сперечались з якого року рахувати "перекіс" в бібліотечній справі. Я помилилась, певно лише на рік: не з 1917, а все таки з 1918 р. Декрет Совєтів "Про охрану бібліотек та книгосховищ": всі приватні бібліотеки обсягом понад 500 томів підлягають націоналізації! Навіть "охоронна грамота" вчених не дозволяла мати понад 2000 томів...Де ж тут взятися потужним приватним колекціям. І традиціям меценатства. Як думаєте? 

 

Twitter обрусів: «Близкие по духу»?

Кому цікаво, крім англійської, італійської, корейської, і т.д.,  можете налаштувати тепер  "щебеталку" російською, шпаргалка  тут. 

 І дотепний  пост на дружньому сайті

Українську книжку хочуть купувати в США

Говорила з керівником відповідного відділку в бібліотеці Колумбійського ун-ту... 

Мінятися вони не хочуть:  більше мороки, ніж справи. Натомість готові купувати наші книги у надійного вендора. Донедавна для всіх провідних славянських колекцій тут (вкл. Гарвард)  - це був приватний бізнес св.пам.Ольги Ісаєвич.

Для довідки, річний бюджет Колумбійського ун-ту для придбання українських книжок складає біля 37  тис. доларів. В минулому році на ці кошти  було придбано 927 назв...

Ще кілька бібліотек в США, відомих мені, купують укр.книжки ...в Канаді. 

Невже ніхто з наших продавців книги не хоче освоїти нішу? 

"Нас порахували": DSpace в Україні

DSpace має понад 1000 інсталяцій в 100 країнах світу, що робить його найбільш популярним в світі  ПЗ з відкритим кодом для побудови репозитарію. Щомісяця за останні три роки додається 20-30 нових користувачів цього програмного продукту. 

У повідомленні від Duraspace Foundation  - Україна  серед країн з найбільш активним зростанням впроваджених в 2010 р. DSpace: + 10! 

Рулимо:-) 

 

Джерело:DSpace User Community Reaches Milestone

Перелік наших репозитаріїв 

PS. Дякую ІК за повідомлення!

Українська "Культура" і французька "Gallica": знайди 10 відмінностей

Прочитала щойно  пост на блозі у пані Олі, пораділа за колег, за ініціативу Національної парламентської бібліотеки України у створенні електронної бібліотеки "Культура України". Дуже важливий та  потрібний проект. Ось тільки як важливо було би цю е-бібліотеку  відразу робити на високому професійному рівні, з дотриманням усіх стандартів, скажімо, Світової Цифрової Бібліотеки, або ж таких, як пропонує, наприклад, Цифрова Бібліотека Франції. Як важливо було би, щоби ця бібліотека стала державним проектом!  

        Національна бібліотека Франції теж  повідомила на днях про рішення  оцифрувувати  в найближчі три роки  ще 210 тисяч  книг (власних і бібліотек-партнерів). І не власними  силами, а за допомогою фірми, яка цим займається професійно.  Такий контракт , що підписаний з фірмою Jouve Group,   містить, зокрема такі вимоги до сканів: розрішення  400 DPI, колір,  високі характеристики OCR стандарту, на додачу як мінімум 10% документів будуть представлені в ePub версії, сумісній з е-рідерами... Всі документи будуть представлені в Цифровій бібліотеці Національної Бібліотеки Франції  Gallica. До речі, 3 812 результатів на предметний пошук "Україна", майже в 20 разів більше, ніж поки містить наша "Культура України"... ..

     Що ж,  "ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі", - справедливо говорить прислів'я.Ми  ж поки що "купуємо": скануємо, фотографуємо, дигітизуємо, радіємо з цього:-) Хто на офісному сканері, хто цифровим фотоапаратом, зовсім небагато бібліотек мають прстойну професійну техніку... Мовчу про програмні рішення для створення ЕБ, окрема печальна поки тема...

      Було би добре мати державну програму врешті, чи не так? Було би добре мати кошти, і заплатити за це професіоналам? Було би добре мати нарешті зведений реєстр того, що варто оцифровувати і уникнути дублювання? Було би добре, щоби справа оцифровування культурних цінностей перестала бути аматорством бібліотек чи закликом доброї волі до співпраці, як у випадку з "Культурою України" (лише 4 партнери погодилось, 188 документів, такими темпами куди?) 

      Може у державній програмі "Бібліотека 21" з"явиться така можливість?    

      

Ви починаєте репозитарій: як обрати технічну платформу ?

 Якось так трапилось, що однозначним рішенням для вітчизняних прихильників відкритого доступу на етапі "закладки фундаменту" власного репозитарію стають готові програмні рішення з відкритим кодом. Ну, якщо чесно, всі "піонери", я в тому числі:-), теж долучились до утвердження такого рішення, і навіть більше: наполегливо рекомендуючи лише DSpace чи EPrint (лише побіжно згадуючи, що є ще низка "безкоштовних" продуктів). Звичайно, на перший погляд, вигоди очевидні, найголовніша - БЕЗ-КОШ-ТОВ-НО!, без будь-яких витрат і ліцензій.

           Насправді, рекомендують наші колеги тут і тут, є як мінімум кілька шляхів (та їх варіацій):

1. Ви будуєте репозитарій на власній (розробленій Вашою інституцією) платформі
2.Інсталюєте базовий варіант ПЗ з відкритим кодом (і або допрацьовуєте-добудовуєте згідно Ваших потреб, або тішитесь тим, що є (що роблять більшість:-), тим більше що українські локалізації і на DSpace, і на EPrint, і ,здається, на Fedory та Greenstone (ІПС НАНУ?) готові.
3. Будуєте репозитарій на комерційній платформі (наприклад, Digitool від ExLibris)
4. Віддаєте Ваш репозитарій на аутсорсинг - ним від Вашого імені займаються професіонали повністю або лише через хостинг.
            А тепер трохи про переваги і недоліки кожного з варіантів.

1. Ви повністю контролюєте всі потреби і рішення. "Проти": Вам потрібні постійні кадрові та технічні ресурси для оновлення, забезпечення довготривалої підтримки та модернізації тощо. Загальне враження: сміливе рішення, але непопулярне.

2. "За": практично готове рішення. Регулярні оновлення. Швидкий сетап. Безкоштовно (або умовно безкоштовно, бо Вам потрібні витрати на утримання персоналу - технічного та бібліотечного, адміністрування, оновлення тощо. Ці витрати залежать, здебільшого, від кваліфікації Ваших місцевих фахівців. Про вартість репозитарію ми з вами трохи вже говорили). "Проти":нема контролю за новими "поліпшеннями", при апгрейдах може потребуватися повторне налаштування. Допомога: Розробники ПЗ пропонують сервіси підтримки, купа форумів, де можна отримати допомогу чи консультацію тощо. Загальне враження: Наразі найбільш популярне рішення.


3 і 4 варіанти практично схожі

3. Комерційний продукт на Вашій базі: звичайно, якісне рішення, але інсталяція, допрацювання, супровід, апгрейди - "любой каприз" - "за Ваши деньги"!

4. Фактично те ж саме + можливий зовнішній хостинг. За: теж готове і налаштоване рішення, можливо з кращим функціоналом, регулярними апгрейдами, потребує мінімального кадрового супроводу з Вашого боку. Вам не потрібно утримувати кадри, які мають спеціальні знання, не потрібно будувати систему управління інфраструктурою, думати про масштабованість і гнучкість. Все зроблять професіонали. Аналіз витрат свідчить, що такий підхід більш рентабельний, ніж "поратися власноруч". Проти: вартість, немає контролю за покращеннями, проблеми безпеки. Загальне враження: Популярність за кордоном - зростаюча. Люди рахують "гроші", і все частіше вирішують, що дешевше заплатити комусь, ніж тримати постійний штат супроводу у себе. У нас не знаю не тільки жодного такого прикладу, але і "поглядів" у цей бік. Портал "Наукова періодика України" до розгляду тут не беру, це окремий приклад, і окрема політика побудови. Про зарубіжний досвід у хостингу збереження журналів ми з вами теж вже говорили.
        В цілому, наші репозитарії "коштують" набагато менше, ніж у наших колег, і часто тримаються на ентузіазмі зацікавлених та небайдужих.

Поки що. Але час іде.

Так що "думайте сами, решайте сами, иметь или не иметь".