вівторок, 18 червня 2013 р.

Як написати нудну наукову статтю і кому це треба

Майже повний копіпаст, але то того варте:-)
Ділюсь: "Як добитися того, щоб наукова стаття була дійсно занудною, щоб читання її не викликало ніяких інших відчуттів, крім незборимого бажання спати? 

 Професор Кай Санд-Йєнсен (Хілеред, Данія) спеціально досліджував це питання і сформулював 10 рекомендацій, строге додержання яких дозволить вам досягти бажаного результату. Ось вони:

1) Уникайте ясних формулювань. Постарайтеся торкнутися кола якомога більше різних ідей, проблем, аспектів і т.п. Ні в якому разі не давайте простого, зрозумілого пояснення гіпотези, що висувається. Найважливішу ідею заховайте де-небудь наприкінці, серед малозначущих міркувань.
 

2) Уникайте викладу оригінальних даних і ідей. Пишіть максимально знеособлено. Постарайтеся якнайдокладніше описати численні експерименти і спостереження, які вже сто разів повторювалися і закінчувалися одними і тими ж результатами. Якщо важлива специфіка умов, не затримуйтеся на ній. І слідкуйте за тим, щоб не було і щонайменшого емоційного забарвлення описуваного, навіть якщо йдеться про захоплююче цікаве. Частіше вживайте вирази типу «давно відомо», «багато разів показано» і т.п.
 

3) Пишіть якомога довшими реченнями. Навіть якщо які-небудь нобелівські лауреати ухитрилися щось стисло висловити в статті в Nature або Science, хай вас це не збиває з пантелику. Наполягайте на тому, що великі концепції і відкриття в науці не можуть бути висловлені в кількох словах.
 

4) Не згадуйте про важливі наслідки, які витікають з вашої роботи. Не беріть прикладу з Уотсона і Крику, які в останній фразі своєї знаменитої статті 1953 року обмовилися щодо можливого механізму копіювання ДНК. Не будь цієї фрази, дивишся, роботи по пошуку такого механізму ще б довго продовжувалися і премія, можливо, дісталася б іншим авторам.
 

5) Не використовуйте малюнки, особливо гарні. Уникайте схем та рисунків, які б дозволяли швидко пояснити суть проблеми. Роботи без ілюстрацій завжди здаються більш нудними, а це як раз те, що нам треба.
 

6) Випускайте необхідні кроки логічних доказів. Кому треба, і так зрозуміють, а ви зможете надовго відбити охоту читати статті у тих, хто не утаємничений у всі тонкощі предмета.
 

7) Використовуйте якомога більше скорочень і технічних термінів. Справжні вчені протягом багатьох років засвоюють свою секретну мову, яка надійно захищає їхню галузь від проникнення із-зовні. Ми повинні бути впевнені у тому, що підростаюче покоління студентів також буде змушене пройти цей тернистий шлях.
 

8) Не допускайте будь-яких шуткувань. Не варто брати приклад з Тома Фенчеля (Tom Fenchel), відомого данського морського біолога, який разом зі своїми студентами додумався до того, що назвав новий вид морських джгутиконосців Cafeteria roenbergensis, оскільки ці найпростіші, харчуються бактеріями, відрізняються особливою ненажерливістю, а автори вели жваві дискусії щодо своєї роботи в кафетерії містечка Ренберг. Наука - справа серйозна і в ней повинні культивуватися строгі пуританські правила.
 

9) Види організмів варто замінити статистичними показниками. Указувати назви видів, тим більше - щось писати про їх спосіб життя, абсолютно зайве. Основна мета екології - перевірка різних моделей, а якщо ці моделі практично не відрізняються одна від одної і до того ж ніяк не зв'язані з природою, то це тільки на краще.
 

10) Кажучи про очевидні речі, посилайтеся на якомога більше число публікацій. Цей крайній засіб рекомендується використовувати тільки в тому разі, якщо всі вище перелічені рекомендації вже виконані, а робота все одно виходить недостатньо нудною. Чим більше посилань, тим краще. Текст, який розбивається на крихітні шматочки, розділені безліччю посилань, сприймається важче.

Тільки наприкінці свєї статті Кай Санд-Йєнсен закликає авторів наукових текстів протистояти його «рекомендаціям». Він визнає, що редакції престижних журналів прагнуть стежити за тим, щоб публіковані в них статті були оригінальними, щоб в них чітко фокусувалася увага на основній задачі і щоб суть дослідження висловлювалася по можливості просто і коротко. Але щодо мови наукових публікацій як і раніше діють строгі обмеження. Тільки в ессе і у книгах дозволяється дещо відійти від цих жорстких рамок.

Джерело:Kaj Sand-Jensen How to write consistently boring scientific literature // Oikos. 2007. V. 116 (5). P. 723–727.

А потягла звідси

Немає коментарів:

Дописати коментар