четвер, 26 травня 2011 р.

Хто знає, що таке "ушкапчик"?

Моє перше знайомство з бібліотекою відбулось десь наприкінці 60-х років, мама примудрилась мене записати в 5-річному віці:-)  До цього часу пам"ятаю це Свято: похід в Бібліотеку, прочитані книжки чомусь перев'язувала-вив"язувала стрічечкою, але це інша історія... Це була звичайнісінька дитяча бібліотека районного містечка, власне, всі книжки містились в одній кімнаті. Але вже тоді в бібліотеці були відкриті полички, і книжки можна було вибирати. Правда тільки біля "свого вікового" стелажа, до "старших" - зась. Те ж потім пізніше - в "дорослій" бібліотеці, де був досить умовно відгороджений "юнацький сектор", книжки можна було вільно вибирати. Інша річ, що було в доступі... Не пам'ятаю, що мені хтось щось примусово дописував у формуляр чи наполягав прочитати...  
      А от  російські колеги згадують, який вигляд мала  типова бібліотека середини минулого століття так:  "Если спросить коллег (да и любого взрослого), какой была российская библиотека 40–50–70-х годов ХХ века, многие нарисуют интересную картину.Главный предмет в библиотеке — массивный барьер: то ли прилавок, то ли невысокий шкаф, то ли стол. Это кафедра выдачи. За ней стоит библиотекарь. За его спиной шкафы с книгами. Библиотекарь выдаёт читателям (особенно детям) те книги, которые считает нужными, да ещё прикладывает в нагрузку к художественной литературе пару книжек из научно-познавательных отделов. Для статистики. А читателей, между прочим, огромная очередь, даже на улице стоят, ждут. Все классические определения связывают библиотеку с фондом. Его комплектуют, раскрывают, сохраняют. В былые времена именно от читателей и охраняли. Чего стоит только знаменитый «ушкапчик» в кабинете заведующей! Заведующая лично охраняла «самые-самые» и выдавала только «самым-самым».

Хто пам'ятає ті часи, поділіться? А що таке "ушкапчик"? А як "заведующая" лично охраняла"?:-) А хтось дійсно пам. черги до бібліотек на вулицю?  Чи то може тільки у наших сусідів таке було:-)  Зруйнуємо стереотипи чи розвінчаємо міти? А мо" й навпаки...  

11 коментарів:

  1. Було таке (щоправда ушкапчиком не називав), не все що в каталозі - міг отримати. Пояснювали просто - тобі дай, так не принесеш=(.

    ВідповістиВидалити
  2. а як це визначали, по вигляду?:-)

    ВідповістиВидалити
  3. Хто зна? По вигляду, по відомостям з читацького формуляру...

    ВідповістиВидалити
  4. Ой, не знаю. Я також записалась до бібліотеки ще до школи (а в школу йшла в 6-річному віці). Мене привела подруга. Я й досі пам'ятаю свою дитячу бібліотеку (також районне містечко)і завжди згадую наших бібліотекарів з вдячністю. У нас також був відкритий доступ і ні про які шкапчики я не пам'ятаю. Навпаки, при дозволених 5 примірниках, мені завжди видавали більше, коли побачили, що я швидко читаю. ))

    ВідповістиВидалити
  5. Може ті ушкапчики були винаходом нашим північних сусідів:-)? А ПБ певно "фуліганив" вже в дитинстві, то ж бібліотекарі його виховували методами рекомендаційного бібліографічного обслуговування та вибіркового розповсюдження інформації??:-)

    ВідповістиВидалити
  6. @ALL: Я просто колись "Гаврош" вчасно не здав :D

    ВідповістиВидалити
  7. Я, здається, записалася до Львівської дитячої обласної бібліотеки вже в шкільному віці. І то не для того, щоб позичати книги (у нас в родині чи не єдиною мат цінністю, яку накопичували та діставали за дефіцитних радянських часів були книги, отже їх було більше ніж достатньо - досі перечитати не можу :)), а щоб позичати вінілові музичні диски.

    Тому не пригадую ані жодних ушкапчиків, ані злісних бібліотекарів, які б мені щось нав'язували - чи то з радянської муз. естради, чи то з літератури. Все було якраз навпаки і навіть більше -у нашого класу в бібліотеці відбувалися найкращі літературно-розважальні свята з музикою та танцями, ще в 80-ті :))

    ВідповістиВидалити
  8. Гм, "вінілові музичні диски" геть не спостерігалися в моїх дитячих-юнацьких бібліотеках... Це ж не Львув:-)

    ВідповістиВидалити