неділя, 26 квітня 2015 р.

Не цитуванням єдиним...


Потішив нині наш бібліотечний Мойсей заповідями наукометричними. Не втримаюсь, цитую Декалог Українського Наукометриста:
  • Нехай не буде в тебе інших авторитетних наукометричних баз, крім WoS CC та Scopus;
  • Не сотвори собі кумира ні з індексу Гірша, ні з імпакт-фактора, не вклоняйся їм і не служи їм;
  • Не апелюй до наукометричних баз надаремно;
  • Пам’ятай слідкувати за оновленнями Journal Citation Reports;
  • Цитуй попередників своїх, бо ти лише карлик, що стоїть на плечах у титанів;
  • Не цитуй понад потребу самого себе;
  • Не цитуй понад потребу начальника свого;
  • Не кради;
  • Не обмінюйся цитуваннями;
  • Не жадай кількості цитувань ближнього свого".
А в долі жарту завжди є лише доля жарту, пам'ятаєте?
Але - ще трохи про Scopus. Про нього нині багато говорять. І до діла, і поза ним. Рідше з розумінням, часто аби поговорити про наукометричні бази, до яких вимагається потрапити, бо ж публікації "у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus" - вже вимога. Ним лякають і захоплюються, його критикують і захланно жадають, формула "скажи ректору чарівне слово "Скопус"- і-буде-тобі-щастя", знаю, знаю! використовується колегами. І скільки не розповідай про журнали, все ще звучить питання від аспірантів "Интересует такой вопрос где сейчас проще по процедуре и дешевле всего опубликоваться в наукометрических базах данных". 
Що ж, повернемось трохи до реалій? Справді, Scopus - найбільша в світі політематична реферативно-бібліографічна та наукометрична (бібліометрична) база даних. В ній індексуються біля 22 000 періодичних видань від 5 000 видавництв з усього світу. Крім журналів, Scopus індексує матеріали конференцій, патенти, книжкові серії та окремі монографії чи інші видання. Змістовний опис контенту регулярно оновлюється та публікується на сайті кампанії. Оце наче більш-менш всі знають, і хоча б раз бачили ці таблички з індексами, про які впевнено звітуємось ... Мої спроби зібрати статистику серед університетів України, які передплачують Scopus - виявились невдалими. А, підозрюю, таких трохи є після певного тиску... Що з ними? Як використовують? Чи допомогло у просуванні публікаційної активності? Які інші впливи? А хоча б таку простеньку табличку щодо використання (як, наприклад, використання Скопус в університетах Росії) - нам не побачити ніколи?.
Але нині питання іншого порядку.
Колеги, Scopus, як відомо, також пропонує Research Performance Measurement (RPM) — засоби контролю ефективності досліджень, які допомагають оцінювати авторів, напрямки досліджень та власне журнали.Чи хтось використовує? Як і яка оцінка, якщо не секрет?
Scopus надає інші розвинені сервіси аналізу публікаційної активності та наукового цитування для окремих авторів та організацій. Функція Analytics дозволяє порівнвати журнали за різними бібліометричними показниками, н-д, SNIP и SJR. Чи хтось це використовує?
Незабаром часи, коли дані Scopus як показники ефективності НДР університетів впевнено потраплять в критерії до дослідницьких університетів. Ми готові?

5 коментарів:

  1. От було б кумедно якби виявилось, що у якомусь з вузів гроші відвалили, щоб задовольнити Міністерство, але Скопусом так і не користувались. Я б не здивувався))

    ВідповістиВидалити
  2. мєнятєрзаютсмутниєсомнєнья - що так і сталося в 99% випадків... Най би си відгукнувся хто заперечити?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Навряд 99%... бачив внутрішні рейтинги в КНУ ім. Шевченка, КПІ, ЛНМУ ім. Данила Галицького... використовують.

      Видалити