Знайомтесь: ARDI

Хочете 2000 журналів й 7000  книг від  Elsevier? і Scopus як бонус?  Не спішіть одразу  до видавництва чи посередників. Для 105 країн, що розвиваються - безкоштовний або за низькою ціною доступ. Ми розвиваємось!:-), отож Україна вгрупі B (низька вартість, всього лише  1000 доларів на календарний рік, є можливість замовити тест). 

Отож, зустрічайте: новий  проект Access to Research forDevelopment (ARDI). 

ARDI  координується  World Intellectual Property Organization (WIPO) як частина програми  Research4Life. В партнерах програми:  WIPO,  World Health Organization (WHO), the Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO),  United Nations Environment Programme (UNEP), а також International Association of Scientific, Technical & Medical Publishers (STM), провідні академічні бібліотеки та  Microsoft.

Нагадую, що ельзевірівські (і не тільки!) журнали й книжки  все ще доступні через подібний проект HINARI. Це ще один. Звірю, в чому відмінності, повідомлю. Але - вже можете це зробити самі! Успіхів!

Джерело   

Напередодні

Завтра - в Могилянці довгоочікувана конференція. Багато планів, зустрічей, сподівань. Говоритимемо про наукову періодику, наукову комункацію, відкритий доступ, науку 2.0, оцифровування та й взагалі про всі деталі -секрети у створенні -розповсюдженні - використанні -зберіганні й збереженні електронних ресурсів. 

А щойно - з фейсбуківської стрічки - таке гірке "одкровення" від одного з серйозних наших дослідників: "Я  б радо публікувався тільки у журналах відкритого доступу, якби вони не вимагали від авторів платити за публікацію. Недобре платити за право споживати чуже, ще гірше платити за право віддавати вироблене власноруч. Добре було б справді мати журнали професійних організацій, утримувані із членських внесків, хоча є ризик, що тоді члени організацій почунть сприймати публікацію як право для всіх, без жодних там рецензувань. Але хоч би яку модель вибрали західні науковці, залишається проблема несумірності фінансових можливостей Заходу й більшості інших країн, зокрема нашої, де науковці не можуть платити ні за читання, ні за публікацію, тим паче що уряд зазвичай не хоче допомагати...."

Так отож, і нема що додати, і запропонувати. А Ви кажете "вмонтований бібліотекар" може все... 

Російська наука - вперед із Scopus

Elsevier, провідний видавець наукової, технічної та медичної  інформації в світі оголосив нині про те, що уряд Російської Федерації офіційно визнав Scopus в якості дослідницького інструментарію для наукових досліджень в країні. Тож доступ, очевидно, передбачено досить широкий... Проект уможливила нова федеральна програма наших сусідів: "Розвиток науки та технологій на 2013-2020".  Джерело 
Може і у нас колись...

Episcience vs Видавці

Математики хочуть лишити видавців без прибутків: оголошено  проект Episcience: серію рецензованих наукових журналів вільного доступу в галузі математики. 

Статті з таких журналів вільно б архівувались у відомому ArXiv.  Дослідники можуть організувати експертизу досліджень та публікацію результатів з мінімальними витратами і БЕЗ участи комерційних видавництв, - переконані інінціатори проекту та його керівник п.  Jean-Pierre Demailly, математик з французького Університету Гренобль (University of Grenoble, France). Що  ж, ідея не нова, Відкритий Доступ впевнено крокує по планеті. Побачимо! Успіхів новому проекту! 

"Чтиво" і авторське право

Як відомо, авторське право - набір виключних прав, які  дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. Іншими словами, автор за свою працю має отримати винагороду. Відповідно до українського законодавства авторське право діє протягом усього життя автора й 70 років після його смерті. Тож, без дозволу автора чи його спадкоємців, ніхто не може ні відтворювати, ні поширювати твір... Подобається нам це, чи ні, але Dura lex, sed lex.  Юриспруденція, на жаль, не мислить категоріями "корисне", "справделиве", "на користь" чи "не корысти ради"... 

Про численні дискусії з приводу дотримання закону в епоху цифрових технологій та створенння е-бібліотек говорили-балакали, але знов і знов "народжуються" численні проекти, які ж "не корысти ради...". От, наприклад,  Українська електронна бібліотека ЧТИВО, яка має вже понад 10 000 назв у "закромах" дуже "оригінально" підійшла до тлумачення цього дура-лексу:  "... ніхто достеменно не зумів довести своєї позиції так, щоб не залишалося заперечень проти аргументів противників чи поборників (sic!), а також зважаючи на нетикет (неписані правила етикету в Інтернеті), який декларує Інтернет вільною зоною, кожна з е-бібліотек самостійно визначає своє ставлення до питання авторського права". Гмм, отакої! І все ж засновники проекту все ж приховані під ініціалами В. С.(заснування, концепція, «ідеологія»), С. Г.(100% технічної роботи над двигуном бібліотеки, втілення ідей у цифрі), та  ще трохи О. Р. (допомога, поради), і жодних контактів, крім gmail скриньки не надають.А якщо те, що тут розміщено все ж  мулятиме, то ЧТИВО пропонує вилучати такі твори за вимогою : "Для фізичних осіб (авторів, перекладачів) достатньою для вилучення матеріалу з е-бібліотеки «Чтиво» підставою є встановлення особи даної людини. Якщо ми з'ясовуємо, що до нас звернувся саме автор/перекладач твору, то негайно вилучаємо матеріал з бібліотеки".  Цікаво, а як збираються з'ясовувати? а якщо  "70 років після смерті автора"? І навіть, якщо автор живий-здоровий, і заповнить форму-скаргу на сайті, де гарантії, що на це відгукнуться?

невже далі зовсім сумно: згідно  ст. 16 Цивільного кодексу України будь-яка особа має право звернутися до суду за захистом своїх немайнових чи майнових прав. Автор чи інша особа, яка є володарем авторських прав має право звернутися до суду, в т.ч. за причини незаконного використання авторського права. 
До те ж вихід? Що робити, щоб і автори були задоволені, і читачі, і бібліотекам було що робити в легальному полі? 

Цифрова Бібліотека Кембріджу

Знайомтесь: Цифрова бібліотека Університету Кембрідж (The Cambridge Digital Library),. Проект розпочато у 2010, і його перший етап буде завершено у 2014  завдяки симпатичному внеску у півтора мільйони фунтів від Dr. Leonard Polonsky. 

За понад 5 століть існування Бібліотека цього славного університету  таки має "трохи" скарбів... І активно збирається їх оцифровувати. А багато вже й зроблено, зазирніть хоча б на  Codex Bezae,  чи  Book of Deer,  чи  Nash Papyrus... , чи на ці видання...Втім, дивіться самі, і, як завжди, розповідаємо користувачам, каталогізуємо, інформуємо через сайт і т.д. А комусь, може, знадобиться при розбудові власних цифрових колекцій?  

Elsevier купує Mendeley?

"Без Mendeley ... у XXI столітті – життя не життя", - писав якось недавно колега. Безкоштовна програма для управління бібліографічною інформацією, народжена лише   2008,  набрала неабиякої популярності: 2,1 млн. дослідників, 200 тис.+ дослідницьких груп, 340 млн. документів у цитуванні...Mendeley часто називали руйнівною силою для комерційних видавництв, майже  монополістів в світі наукової інформації ... Ага,  час приборкати взяти під контроль, подумав Elsevier. І, кажуть люди, зібрався придбати продукт. Всього лиш за 100 млн.долярів. Mendeley’ поки не коментує, але й не заперечує. Скоро побачимо? 

Самвидав в цифрову епоху: видавництва, до побачення!

У британському списку «Amazon Top-100» найкращих книжок року 15 найменувань належить авторству самвидавних літераторів, які опублікували свої твори, відмовившись від послуг традиційних видавців (або не отримавши від них належної уваги), вдавшись до допомоги платформи самопублікації Kindle Direct Publishing. - пише Літакцент. Це дуже хороший показник для недавно початої експансії письменників, що публікуються самі. З початку роботи Kindle Direct Publishing у 61 автора, які користуються послугами сервісу, було продано понад 50 000 прим. книжок. 12 авторі продали понад 100 000 прим.  З непоганим прибутком: 50 авторівзаробили за рік понад 50 000 фунтів стерлінгів, а 11 з них заробили понад 100 000. Платформа самопублікації теж незле заробила, адже залишає собі 30% з кожної проданої книги. 

У нас, як я розумію, платформа для самопублікації з мождивістю продажу поки лише на Кассіопеї. А взагалі, видавці, час замислитися, чим будете заробляти ще років за 5 -10? І, ах, облиште про "нередаговані, невичитані, непоформатовані тексти". Було б кому читати... 

Скільки, скільки?!!

Гляньте, скільки може коштувати звіт  університетських бібліотек в США...
 Щоправда в 3-х томах, але все одно...

Хтось би в нас купив звітик за півтисячі долярів? 

 

QR-код на обкладинці книжки і бібліотека виходить "в люди"

Вчора фейсбучні друзі гуртом допомогли знайти цікаву інформацію, достойну розповсюдження і можливого повторення! Правда ж в такому метро приємніше-затишніше? Але книги тут - не просто декорація. 

  Бо на кожній книжечці QR-код. Обираєш книгу з картинок на стіні, скануєш QR-код і завантажуєш книгу собі на смартофон: ЧИТАЙ чи СЛУХАЙ!
Насправді, ця шикарна ідея належить не бібліотекам: агенції McCann Ericsson Romania, мобільному оператору Vodafone спільно з видавництвом Humanitas. Ясно, не у нас: Румунія, Бухарест. Ясно, що не на завжди: лише з серпня по жовтень 2012. Прикро, що лише уривки, а не повні тексти книг (але, респект видавництву, гарний маркетинговий хід!). І всього 49 книг для читання та 10 для прослуховування. 

Чому б бібліотекам не розміщувати в публічних місцях, в т.ч. й транспорті, хоча б постери-плакати з рекламою бібліотеки та книжок? Пан Бібліотекар пропонує навіть готові рішення. 

Або сервісів чи заходів Бібліотеки? ("Вечір з Аль Пачіно в ... Бібліотеці" (і код, що веде на інформацію про перегляд фільму в бібліотеці) і т.п. 

 Про використання кодів в бібліотеках - також тут 

Приватні книгозбірні: новітня історія

Бібліотеку не можна створити водночас, книжкові колекції  можуть лише зростати? І я так думала. А виявляється, справа лиш в любові до книги й читання  кількості грошових знаків. І сучасні нувориші, збудувавши з останніх сил хатинки на кілька поверхіві, облаштовують тут й бібліотеки. Ну, і якими книжками наповнити шафи? за абеткою? кольором? розміром? Ото ж. От і звертаються за допомогою до фахівців - укладачів бібліотек:  "Основна маса людей, що звертаються за допомогою до укладачам бібліотек – чиновники, політики, популярні естрадні виконавці і олігархи. Для цього контингенту часто книги – це тільки лише елемент престижу, якщо не елемент інтер’єру....  Але є й такі клієнти, які дійсно читають замовлені книги. " Далі тут

Ого! Період первинного накопичення капіталу у нас вже завершується? Вже й читають ці "клієнти"!

І ще раз про Aлтметрікс

Основна атомна одиниця наукової інформації - стаття в рецензованому журналі? А наукометрія будується на індексі цитування? а імпакт-фактор - і так далі. Схоже, в цій перевіреній вже століттями моделі наукової комунікації таки все сильніше віють вітри змін. Про Алтметрікс вже знаєте, якщо ще ні - коротко  хоча б на блозі Пана Бібліотекаря.  І трохи було в мене . Гадалось, іграшки в цифрову епоху? А от і ні: для всіх нових заявок на отримання грантів від 14 січня 2013  Національний науковий фонд США (NSF) просить головного дослідника до своїх здобутків  не лише перелік його публікацій, але й всю цю "алтметричну суміш" :  посилання на результати досліджень в соцмережах, на блогах, на сайтах, інформація про хід дослідження,  набори даних та програмне забезпечення для його проведення  тощо. Вважається, що це дозволить глибше оцінити інтелектуальний внесок дослідника, прослідкувати хід дослідження, думки та поведінку дослідника... .

Поки дискутуємо, хоч би ніхто з чиновників наших цього ще не прочитав...

 
Джерело  (Heather Piwowar  .Altmetrics: Value all research products)

Видаємо - більше! а читаємо?

ДЕРЖКОМТЕЛЕРАДІО повідомляє, що минулого року показники книговидання в Україні значно зросли, і за накладами, і за назвами: світ побачили 22 112 назв книжок і брошур загальним накладом 50 960,2 тисяч примірників.

У порівнянні з 2011 випущено на 17% більше книг і брошур, а тиражі зросли на 46%. "Покращання": значно збільшилася частка видання літератури російською мовою – на 45% за назвами і на 80% - за тиражами. Україномовних книг теж друкується більше на 10% за найменуваннями та майже на 31% - за накладом. Видання українською та російською мовами майже наближені за тиражами – 25950,4 та 21493,3 тисячі примірників відповідно... Нівроку, постарались й пошукачі минулого року: опубліковано 7 080 назв авторефератів дисертацій накладом 721,7 тисяч прим. (переробна промисловість наука має розвиватися бурхливо...)

Тепер цікаво буде порівняти скільки обов'язкових примірників з цих 22 112 назв надійшли в наші національні книгозбірні... І чи  читають більше? І чому зовсім немає інформації про електронні книжки? 

    

"Книжки не розмовляють і не критикують Вашу роботу!"

Бібліотекар на 2-му місці в переліку 10 найбільш спокійних професій у 2013. Принаймні, за версією CareerCast.com та його редактора Тоні Лі. Що дозволяє так стверджувати? По-перше, "в цьому переліку всі професії, які дозволяють контролювати свій робочий день, і працювати так ефективно, як Вам здається це потрібно. (:-) - смайлик мій). І ніхто Вам не зазирає через плече (:-) -ще раз). Ви не ризикуєте нічим, і ніким. І у Вас нема проблем з тиском. І Ви часто чуєте "Дякую" за Вашу роботу" (малювати смайлик?) В цьому переліку ми, колеги, розділяємо свій "нормальний тиск" з перукарями, ювелірами, дієтологами, швачками, операторами свердлильних верстатів, аудіологістами (щось на кшталт молодшого медичного працівника, який допомагає налаштувати слухові апарати), медичними лаборантами, технічними працівниками, які розшифровують медичні аудіозаписи. І найбільш несподівано - для мене принаймні, що в цьому переліку також ... університетські професори! А що, каже Тоні, професор - сам собі господар, має стільки класів (навантаження), скільки хоче (три смайлики!), викладає що хоче (десять смайликів), а все , що може викликати у нього стрес - це спілкування з колегами (вже нема навіть смайликів на це). До наших баранів професійних справ. Чому Бібліотекар в переліку? Висока річна платня (в середньому $54,500 (54 тисячі смайликів!!), і одні задоволення, а не робота: "Ви працюєте в комфортних умовах. Ваше завдання допомагати людям користуватися послугами. Навколишнє середовище спокійне, жодних стресів. Найгірше, що може трапитися в бібліотеці : підлітки та те, що у Вас нема потрібних книг. Тихо, спокійно, в оточенні книжок, як не розмовляють і не критикують Вашу роботу". Ото ж, колеги, маємо не роботу, а мрію. За версією Тома Лі. І потроху вчимось шити.

З Новим Роком, Відкритий Доступ!

Рік 2012 приніс нам значні здобутки в царині Відкритого Доступу до Наукової Інформації.  BASE (Bielefeld Academic Search Engine ) вже індексує понад 40 (СОРОК!) мільйонів документів з  2,400+ репозитаріїв ! Всього лише 3 роки тому ця цифра була вдвічі меншою.  В Директорії журналів відкритого доступу (Directory of Open Access Journals) , вже понад мільйон статей доступні через пошук.  
Про ці та інші досягнення Відкритого Доступу  - Джерело 
 

А ще  про це - окрема розмова на нашій конференції  в Могилянці "Наукова комунікація в цифрову епоху" (30 січня - 1 лютого 2012). Реєстрація завершена, але хто ще  має натхнення, звертайтесь! Буде цікаво! 

Вікіпедія нам в поміч!

"Чи нам справді ще потрібні бібліотеки": така передноворічна стаття  з'явилась в New York Times. Нічого особливого, все те ж: потрібні - непотрібні - кому потрібні аджеєІнтернет etc. Як на мене,і завжди цікавіші обговорення, є шанс відділити зерно від полови знайти якусь нестандартну думку. 

От і тут, один з коментаторів нам, бібліотекарям,  радить хутчіш  перекваліфіковуватися в управдоми вікіпедісти: "Ви можете привести мільйон аргументів, чому бібліотекам слід довіряти більше, ніж інформації в Інтернеті, але це все ніц не варто. Все одно всі звертаються  за інформацією перш за все в Інтернет.  Видачі реальних книжок в бібліотеках - спадають. Я думаю, для бібліотекарів є лише один шанс врятувати свою професію:  Wikipedia.  Я чув, що багато хто з  бібліотекарів  критикують Вікіпедію за недостовірність інформації. Так чому вам не зробити її кращою???  Редагуйте статті, щоб покращити їх якість! Хай би з'явився новий статус для статті у Вікіпедії : щось на кшталт  "Схвалено бібліотекарем" (Супер! - Т.Я.) ... Гадаю, це може врятувати вашу професію".

Ну, і не кажіть, що це погана ідея...Ну, і не кажіть, що на "наш вєк фатіт", не факт...
Скільки статей Ви написали у Вікіпедію? А скільки відредагували? А чому?  
PS. А в цей час: в 2012 славетна Британніка припинила випуск в друкованому вигляді, як не зле, але тільки в електронному... 
В 2013 Україна нарешті "дозріла" до власної Вікіпедії. енциклопедії. Було б смішно, якби не так сумно. Уявляєте, що буде у 2020?