Як буде "Мурзилка" англійською?

Це нехай за морями-океанами невтомні дослідники вбиваються - проводять дні і ночі в лабораторіях, студіюють-аналізують -узагальнюють, а потім презентують результати на конференціях та  у вигляді статей у наукових peer-review журналах. Виборюють право (через незалежну ("сліпу"!) експертизу) на таку публікацію, до якої в авторитетних журналах досить суворі вимоги:  не лише до якості власне  дослідження, але й до викладення інформації та стилю-формату для такої публікації... Виборюють право опублікуватися в журналах з вищим імпакт-фактором, бо ж це впливово... Отримують відмови (у деяких журналах до 90% ), і знов удосконалюють-подають... Бо "публікуйся, або помри": жорстокий закон академічного світу у всьому світі. 

Крім України. 

Наші 1700 + назв академічних журналів "живуть" собі своїм життям. Не знають, здебільшого,  про них у світі? Так,  це ж "не наша!" проблема! :-)        

Але "не спить" наше пильне Міністерство затемнення, нагадує повсякчас, інколи кумедні й комічні речі  ("треба  публікуватися в наукометричних базах!"), інколи сумні ("всім передплатити SCOPUS, і буде щастя!"). Аж от нині вигадало ще легший й простіший спосіб включення вітчизняних публікацій в міжнародний академічний простір: а взяти, й перекласти англіцкою мовою наші нєтлєнки: "Міністерство ...доручало керівникам вищих навчальних закладів призначити особу на кожній кафедрі, відповідальну за переклад наукових праць та їхню публікацію англійською мовою". А хто не перекладатиме, "отключімга": "Одним із напрямків стимулювання вищих навчальних закладів до збільшення частки цитування є включення індексу цитування до державних вимог з акредитації магістрів та вищого навчального закладу за IV рівнем акредитації; включення індексу цитування до критеріїв, які використовуються для розміщення державного замовлення на підготовку магістрів". Повний текст тут.

От тільки лише відсутність перекладів нам заважало... 

Ох, застав ду щось страшно мені від таких ініціатив. А Вам?